Світ "втомився" від війни: в чому причина і як з цим боротись

Перенавантажені новинами та соцмережами, приголомшені навалою світових та локальних проблем, люди стають дедалі менш чутливими до трагедій, таких як війна в Україні. З'являється так звана "кризова втома". Що це і як з цим боротись пояснює у своїй статті доктор філософських наук, професорка з філософії Університету Північної Дакоти Ребека Розель-Стоун. Оригінал тексту опубліковано на the Conversation. Переклад від Новини LIVE наводимо нижче.

Коли трагедія стає банальною: чому споживачі новин відчувають кризову втому

Коли 24 лютого 2022 року володимир путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну з суші, повітря та моря, картини війни споглядали налякані глядачі по всьому світу. Перебуваючи далеко від цих подій, багато з нас дізналися про неспровоковану агресію, читаючи онлайн-репортажі або дивлячись телевізор, щоб побачити вибухи та людей, які тікають від небезпеки та тісняться в підземних бункерах.

Насильство не припиняється і зараз, через пів року. Але для тих, кого ці події не зачепили безпосередньо, ця тривала війна та її жертви здебільшого переміщуються на периферію уваги.

Це відвернення має сенс.

Бути уважним до таких реалій, як війна, часто буває боляче, і люди не мають достатньо ресурсу, щоб постійно зосереджуватися на тривалих або травматичних подіях.

Окрім цього, від початку війни в Україні багато інших подій привернули увагу світу. Серед них посухи, лісові пожежі, шторми, пов’язані з глобальним потеплінням, масові стрілянини та скасування рішення по справі Ро проти Вейда (скасування історичного рішення 1973 року, згідно з яким право на аборт в США вважалось конституційним. Після скасування кожен штат має право самостійно визначати законність цієї процедури. — Ред.).

Як казав філософ-психолог Вільям Джеймс, хіба не кожен раптовий шок, поява нового об’єкта чи зміна відчуття привертає увагу?

Люди можуть перестати приділяти увагу тривалим трагічним подіям, як-от напад на Україну, тому що багато хто може почуватися перенавантаженим, безпорадним або обтяженим іншими нагальними проблемами. Це явище називається "кризовою втомою".

Причини кризової втоми

Диктатори та авторитаристи, такі як путін, усвідомлюють громадську втому та використовують її на свою користь. "Втома від війни починає проявлятися, — сказала прем’єр-міністерка Естонії Кая Каллас. — Росія грає на нашій втомі. Ми не повинні потрапити в пастку".

У своєму виступі перед фахівцями з маркетингу в Каннах у Франції президент України Володимир Зеленський попросив їх тримати світовий фокус уваги на становищі його країни. "Я буду з вами чесним — кінець цієї війни та її обставини залежать від уваги світу, — сказав він. — Не дозволяйте світу перемкнутись на щось інше!"

На жаль, багато хто з нас вже "змінив канал". Трагічне стало банальним.

Я зацікавилась феноменом втоми в результаті мого наукового дослідження моральної уваги. Цю ідею сформулювала французька філософиня і громадська діячка XX століття Симона Вейль.

За її словами, моральна увага — це здатність повністю відкритися — інтелектуально, емоційно і навіть фізично — реаліям, з якими ми стикаємося. Вейль описала таку увагу як пильність, тимчасову відмову від наших керованих его рамок і особистих бажань на користь буддистської порожнечі розуму. Цей спосіб мислення сприймає все необробленим й невідфільтрованим, без ухилення чи проєктування.

Не дивно, що Вейль вважала увагу невіддільною від співчуття або "страждання разом" з кимось іншим. Неможливо уникнути болю і стресу, коли хтось піклується про стражденних. Тому вона писала, що "думка відлітає від горя так само швидко й непереборно, як тварина від смерті".

Чутливість, пов’язана з реагуванням на кризи, може бути палицею з двома кінцями. З одного боку, увага може дати людям контакт із життям інших без прикрас, щоб постраждалих справді побачили та почули. З іншого боку, така відкритість може вразити багатьох із нас через травму, як відзначили психологи Ліза Макканн і Лорі Перлман.

Однак труднощі постійного зосередження на таких подіях, як війна, спричинені не лише внутрішньою тендітністю моральної уваги. Як зазначили такі культурні критики, як Ніл Постман, Джеймс Вільямс і Меггі Джексон, цикл новин 24/7 є одним із багатьох факторів тиску, які вимагають нашої уваги. Наші смартфони та інші технології з безперервними комунікаціями — від тривіальних до апокаліптичних — створюють середовище, в якому нас постійно відволікають і дезорієнтують.

Чому авдиторія "відключається"

Окрім того, що нові технології та надлишок інформації загрожують людській уважності, є також факт кризової втоми, через який читачі споживають менше новин.

Цього року аналіз Інституту Reuters показав, що інтерес до новин різко знизився на всіх ринках з 63% у 2017 році до 51% у 2022 році, тоді як аж 15% американців взагалі відключилися від новинного покриття.

Згідно з повідомленням Reuters, причини цього різняться залежно від політичної приналежності. Консервативні виборці, як правило, уникають новин, тому що вважають їх недостовірними або упередженими, тоді як ліберальні виборці — через почуття безсилля та втоми. Онлайн-новини, з їхнім постійним прагненням тримати читачів прикутими до екранів, мимоволі підривають власні цілі: висвітлювати новини та інформувати громадськість.

Взяти новий курс

Як ми можемо відновити здатність людей повноцінно звертати увагу та реагувати серед безперервних, розрізнених і приголомшливих новин? Науковці висунули низку рекомендацій, зазвичай спрямованих на зменшення використання цифрових пристроїв. Окрім цього, читачі та журналісти можуть розглянути наступне:

• Обмеження щоденного споживання новин може допомогти людям, не почуваючись перенавантаженими, стати уважнішими до певних проблем, що викликають занепокоєння. Теоретик культури Ів Сіттон у своїй книзі "Екологія уваги" закликає читачів вирватися "з-під влади медійного режиму пильності". За його словами, сучасні медіа створюють стан "постійної настороженості" через "кризові дискурси, зображення катастроф, політичні скандали та насильницькі новини". У той же час, читання розгорнутих статей і есе насправді може бути практикою, яка допомагає виховувати уважність.
• Журналісти можуть публікувати більше історій, заснованих на рішеннях, які відображають можливість змін. Читачам можна пропонувати варіанти дій для протистояння паралічу перед обличчям трагедії. Аманда Ріплі, колишня журналістка видання Time, зазначає, що "історії, які пропонують надію, свободу волі та гідність, зараз виглядають як сенсація, тому що ми настільки переповнені протилежним".

Вейль, яка відкрила поняття моральної відповідальності, але не романтизувала трагедію, писала: "Ніщо не є таким прекрасним і чудовим, ніщо не є таким свіжим і дивовижним, таким сповненим солодкого і вічного екстазу, як добро".

Ребека Розель-Стоун, доктор філософії, професорка Університету Північної Дакоти.