Путін підняв ставки: "слуга" Чернєв про наступ Росії, війну на Донбасі та незалежність "Л/ДНР". Інтерв'ю

Росія шукає нові ходи та інструменти впливу на Україну. Їй не вдалося примусити Захід припинити діалог щодо вступу України до НАТО, тому Кремль підняв ставки. Ймовірне визнання незалежності "Л/ДНР" – один із таких ходів, але він є дуже поганим для російського президента Володимира Путіна, сказав в інтервʼю Новини.LIVE Єгор Чернєв. Він депутат від партії "Слуга народу" та член міжпарламентської ради Україна-НАТО.

То чи готова Росія до повномасштабного наступу – читайте далі.

– Чому на Донбасі почалося таке різке загострення обстрілів прифронтових населених пунктів?

– Різка ескалація ситуації на Донбасі може свідчити про підготовку до виходу Росії з Мінських угод та визнання Путіним так званих "Л/ДНР". Їм потрібен привід, і вони його активно створюють. Про це свідчить недавня поспішна заява Лукашенка, який не виключив можливості визнання цих утворень.

Причому це, скоріш за все, буде визнання "незалежності" не кількох окупованих районів, а Донецької та Луганської областей цілком, в межах їхніх адміністративних кордонів, як записано у так званих "конституціях республік".

Це загострення є підняттям ставок та ще одним попередженням Кремля. Або Україна капітулює та виконає Мінські угоди у російському трактуванні або ж увімкнеться зовсім інший сценарій.

– За кілька днів до активізації обстрілів російська Держдума ухвалила звернення до Володимира Путіна визнати незалежність "Л/ДНР".

– У Росії шукають нові ходи та інструменти впливу на Україну. Їм не вдалося примусити Захід до припинення діалогу щодо нашого вступу до НАТО. Потім вони спробували протиснути Мінські домовленості у тій редакції, в якій їм потрібно, і теж не вдалося. Тепер висунули хід як визнання "Л/ДНР". У цій ситуації може бути кілька варіантів розвитку подій. Але найможливіше – два.

Перший варіант. Путін може визнати незаконні республіки, що призведе до їхнього накачування зброєю. Після цього терористи під гаслами звільнення їхніх конституційно закріплених територій, тобто Донецької та Луганської областей загалом, можуть влаштувати наступ.

Другий варіант. Звернення депутатів Держдуми про визнання "Л/ДНР" – один із елементів інформаційно-гібридної війни. Росіяни хочуть показати, що такий варіант також можливий.

Я схиляюся до другого варіанту. Адже звернення було прийнято напередодні зустрічі Шольца (Олаф Шольц, федеральний канцлер Німеччини, – ред.) та Путіна. Він намагається переконати всіх, що налаштований серйозно та йтиме до кінця будь-якими шляхами.

– Якщо Путін визнає незалежність "Л/ДНР", чи не означає це автоматичний вихід Росії із Мінських домовленостей?

– Фактично так, але це не найкращий вихід для нього. Це такий варіант, що ні В, ні С. Найкраще для Росії було б, якби Захід пристав на її провокації, ультиматуми та шантажі, і погодився, аби було без будь-яких втрат впливу з їхнього боку. Тому визнання "Л/ДНР" – це найгірший варіант для росіян. Але через те, що вони використали всі попередні, думаю, що можуть вдатися і до такого.

– Якщо Росія виходить з Мінська, що далі?

– В такому разі Росія визнається стороною конфлікту. Тоді про зняття санкцій не може бути й мови. Вони намагалися показати, що Україна не виконує Мінськ, він недієздатний, тому закінчуймо з ним і починайте знімати санкції. Отак Росія намагалася переконати Захід.

Але там зрозуміли, що таким чином і блокуються Мінські переговори. На Нормандській зустрічі політичних радників вони намагалися проштовхнути їхнє бачення виконання Мінську. Не вдалося. Думаю, можуть поставити на цьому крапку. Але в такому разі санкції залишаться діяти.

– Якщо ще не посиляться тепер після активізації обстрілів.

– Так, можливо, і посиляться.

– Нинішній ситуації передувала активна інформаційна кампанія з боку західних ЗМІ щодо нападу Путіна на Україну. Називалося кілька конкретних дат і навіть годин нападу. Жодна із них так і не підтвердилися. В чому справа?

– До початку січня першу скрипку відігравали російські ЗМІ, навʼязуючи свій порядок денний. Вони висували ультиматуми, публікували якісь договори поміж США та Росією, поміж НАТО і Росією із вимогами, що ті мають зробити.

У якийсь момент США перехопили ініціативу і почали фактично бити у відповідь, девалюючи їхні певні секретні матеріали і викладаючи їх у ЗМІ. На це є декілька причин:

1. мобілізація країн НАТО і відновлення єдності Альянсу та Заходу в цілому;

2. демонізація РФ у світі та створення їй стійкого токсичного образу;

3. нанесення без війни якомога більших втрат для економіки РФ;

4. розпалювання антивоєнних настроїв у самій Росії;

5. деморалізація російської військової еліти через публічне викриття їхніх секретних матеріалів.

Ось така свідома контроперація США стосовно Росії.

– Вам не здається, що вони дещо перегнули палицю, евакуювавши своїх дипломатів і закликаючи американців виїхати з України?

– Це базовий елемент кампанії і без цих заходів їхні дії не були б повними. Звісно, це впливає на Україну, на економіку, на жаль. Але більшою мірою це впливає на Росію. Це був механізм стримування.

– Знаю, що Україна попросила США компенсувати дані збитки. Місяць тому мова йшла про 5 млрд доларів.

– На зустрічі із президентом (14 лютого, – ред.), ми почули, що сукупно можливо, буде виділено близько 8-10 млрд доларів із різних країн. Це і МВФ і конкретні країни.

– На своїй сторінці у Facebook ви написали, що такою кампанією, американці хочуть витіснити Путіна із європейської політики.

– Глобально війна йде не лише поміж Україною та Росією, а фактично поміж демократичним світом та авторитарним. Проблема авторитарного світу почалася не сьогодні і не вчора. Путін ще у 2007 році на Мюнхенській конференції змінив вектор, сказавши, що країни колективного Заходу є загрозою для Росії. Мабуть, що не досить серйозно тоді сприйняли цей меседж на Заході, адже навіть ще 2010 року стратегічна концепція НАТО була прописана таким чином, що Росія розглядалася як партнер з колективної безпеки євроатлантичної спільноти.

На жаль, знадобилася війна в Грузії, війна в Україні – 15 років, щоб Захід нарешті зреагував.

Плюс зростання Китаю, який намагається відігравати більш важливу роль на геополітичній арені. Ми знаємо про складні відносини поміж США та Китаєм. І якщо взяти все це сукупно… У Путіна ж була ідея побудови глобального політичного проєкту, який охоплював би відносини зі США – така вісь Пекін, Москва, Берлін.

Щоб не допустити посилення Росії в європейському регіоні, є ось така реакція США на сьогодні. Ви ж бачите, як працює Росія. Вона намагається знайти найслабші ланки серед і союзників НАТО і ЄС, дестабілізувавши їх зсередини. США, Британія та інші країни роблять все, аби цього не допустити і ізолювати РФ від європейської спільноти і обʼєднати її.

– Чому Захід спохватився тільки зараз, адже війна в Україні триває вже 8 років. І Росія не вперше концентрує війська біля наших кордонів, особливо, коли хоче просунути свої хотілки.

– Змінилася риторика Кремля. Якщо до цього своєю концентрацією війська біля кордонів України він домагався зустрічі з Байденом, то зараз його риторика стала досить агресивною. Вони агресивно почали вимагати, аби Україна не вступала в НАТО, приймати якісь гарантії безпеки, договори і т.д.

І це безпрецедентна реакція. Згадайте, у 2014 році, коли на нас напали, Захід був лише глибоко стурбований. Вони боялися, а що ж буде, якщо ми надамо зброю тощо. Тому нинішня реакція для нас є найкращою, яка тільки може бути.

– Більше спохватився англосаксонський світ. Чому? Можливо через посилення Китаю?

– В останні кілька років я чув виправдання від багатьох наших партнерів про те, що ми зараз не хочемо псувати відносини із Росією, аби не штовхати її в обійми Китаю. Там не бажали злиття Росії та Китаю.

Коли Росія втратила береги і почала поводитися ультимативно, наші партнери оцінили ризики і зрозуміли, що часу на загравання із Росією, немає. Вони мають робити якісь рішучіші дії.

– Серед політикуму чути термін у 2-3 тижні, за які напруження навколо України має улягтися. Про що може йтися?

– Складно прогнозувати дії Росії. Але про ці 2-3 тижні говорили ще до початку Олімпіади, потім почали говорити, що "після Олімпіади". Мовляв, Путін не захоче псувати відносини із Сі Цзиньпіном і зіпсувати йому Олімпіаду.

Думаю, вичерпуються вже і дипломатичні ходи, і варіанти розвитку подій. Тому, так, 2-3 тижні, мабуть, вирішальні.