Біологічне сміття: хто поховає російського солдата?

В Україні тисячі тіл російських вояків чекають на повернення додому, але свої їх не поспішають забирати. Тож бачимо хто є хто, бо правду кажуть, що живих характеризує їх ставлення до мертвих.

"Розпіарене гасло русні "сваих не брасаем!" є лише набором літер для внутрішнього споживання і підтримки вогню ура-патріотизму у "ватномислячих" мешканців сусідньої території. Кидають! Ще і як кидають!", - розповідає Новини.LIVE на правах анонімності один із співробітників правоохоронних органів, який задіяний у процедурі впізнання тіл загиблих російських загарбників.

«На відміну від наших супротивників», - продовжує він, - «ми до мертвих (і своїх, і чужих) ставимося по-людські, з повагою». І пояснює: те, що російська влада приховують кількість бойових втрат, і на сторожі цієї таємниці стоїть навіть відповідний закон – ще можна якось зрозуміти. Але чому російська влада не повідомляє родичам про загибель військового, а просто записує всіх у графу «зниклі без вісті», для нього особисто – загадка.

Співрозмовник згадує одного з перших російських солдатів, якого розшукали та впізнали родичі. Як виявилося, продовжує співрозмовник, фото вояка з Уралу (його прізвища із зрозумілих причин він не називає) абсолютно випадково на одному з українських спеціальних пошукових сайтів побачила його подруга, про що і сповістила родичів загиблого. Ті в свою чергу зв'язалися з нашою стороною, розповіли про те, хто він, звідки, де служив (адже ані документів, ані шеврону з прізвищем на формі солдата не було), які особові прикмети.

«Останні, до речі, не знадобилися, оскільки їхній власник, скажімо так, був у не зовсім повному стані... Тим не менше, все інше допомогло встановити його особу. Чого, нажаль, не можна сказати про багатьох інших. Адже від декого з російських військових майже нічого вцілілого не залишилося...», - пояснює співрозмовник.

Що ж відбувається з тілами загиблих російських вояків? Їх звозять до місць спеціального зберігання у пластикових мішках, і вони маркуються: в якому населеному пункті або поблизу нього, де, коли було знайдено тіло. Якщо особа загиблого встановлена, то вказується прізвище. В іншому ж випадку пишеться "невідомий", ставиться порядковий номер, і потім на тіло чекає експертиза ДНК.

А ось коли тіла російських солдатів будуть передані родичам для поховання – питання не вирішене. У всякому разі – до закінчення війни цього не станеться.

Немає тіла – нема і справи

Героїчний спротив ЗСУ і українського народу воєнній агресії росії призвів до того, що на сьогоднішній день втрати противника стали перевищувати показники спроможності росії поповнювати війська новими вояками.

За інформацією Генерального штабу Збройних Сил України, в росії військове керівництво більшість вбитих своїх солдат зараховує до таких, що зникли безвісти. Робиться це для того, щоб приховати реальні цифри втрат у неоголошеній війні проти України, а друга причина – щоб не виплачувати родичам грошову компенсацію.

Як відомо, раніше очільник країни-агресорки підписав указ про виплату до 3 млн рублів родичам поранених російських військових, і 5 млн – загиблих.

"Ці гучні обіцянки мали б позитивно вплинути на мобілізацію, оскільки за такі гроші багато рашистів готові ризикнути життям. Але за цими заявами є гірка реальність – РФ записує більшість вбитих солдат як таких, які зникли безвісти, щоб не виплачувати цю компенсацію", - зазначили у Генштабі.

А найближчим наочним прикладом таких цинічних дій є історія із загиблим на крейсері "Москва" російським матросом-строковиком Єгором Шкребцем, якого у відповіді на запит батьків російська прокуратура офіційно визнала зниклим безвісти.

Де росіянам шукати своїх

Звичайно, з початку родичі російських солдатів намагаються дізнатися про їх долю в російських органах влади, військкоматах або у військових частинах. Але зазвичай отримують стандартну відповідь на кшталт «з вашим сином (чоловіком, батьком) все добре» а в крайньому випадку – «пропав без вісті». І більше – ніякої конкретики. Тому росіяни змушені звертатись в Україну. І виявляється, що в Україні до тіл загиблих російських солдатів ставляться більш людяно, чим у них на батьківщині.

"У нас є спеціальний чат-бот, який має назву "Ищи своих". Люди залишають там інформацію про своїх родичів, що зникли без вісті. По-друге, діє лінія довіри МВС, спеціально створена для росіян. Крім того, є і спеціальне інформаційне бюро", – розповів Новини.LIVE радник міністра внутрішніх справ України Віктор Андрусів.

Загалом на лінію довіри надійшло біля 12 тис. звернень від російських громадян, а на телеграм-канал "Ищи своих" – понад 20 тис., зазначив Андрусів.

Але навіть якщо росіяни і дізнаються, що тіло загиблого знайдено в Україні, його передача для поховання до росії – не вирішена на сьогодні проблема. Бо російська сторона не квапиться забирати з України тіла своїх загиблих воїнів, а у приватному порядку родичі фізично приїхати і отримати труну для повернення додому – не можуть.

«Вони нас питають – як їм приїхати? А ми кажемо, що не знаємо", – зазначив Андрусів.

Упізнали - поховали

Точної цифри на сьогодні – скільки ж загалом тіл російських окупантів зібрано по всій країні – немає. Наприклад, у Києві у спеціальних холодильниках зберігається десь 250 тіл росіян, у вагонах-рефрижераторах у Дніпрі зберігається до 1,5 тис. трупів російських солдат. По Україні ж всього ця цифра на сьогодні сягнула близько 3 тис.

Але варто зазначити, що довго лежати на зберіганні рештки ворогів не можуть. На сьогодні діє спеціальна урядова постанова, яка визначає порядок поводження із знайденими тілами солдатів армії агресора. У цьому документі серед іншого вказується, що їх треба захоронювати через місяць після виявлення, після ідентифікації чи відбору ДНК-зразків.

"Тому перед захороненням ми беремо зразки ДНК, щоб потім можна було встановити особу, якщо ми її не встановили в інший спосіб. Це, до речі, створює дуже багато проблем, тому що ці трупи треба спочатку оглянути, створити опис, а це тягне за собою, звичайно, залучення великих матеріальних, технічних, людських ресурсів", - зазначив представник МВС.

Треба розуміти, що війна йде і з українського боку також є загиблі, тіла яких за різних причин та обставин залишилися не забраними, не похованими і взагалі перебувають на тимчасово окупованих територіях. Тому в МВС не виключають, що згодом може постати питання обміну тілами загиблих.

Крім того, не виключено, що з часом для вирішення питання перепоховання на допомогу може прийти якась міжнародна організація, яка б взяла на себе витрати, пошук, ексгумацію, упізнання, транспортування для поховання рештків загиблих. Наприклад, сьогодні пошук упізнання та перепоховання рештків солдатів вермахту, які загинули під час Другої світової війни, здійснюється за офіційною матеріально-технічною підтримкою уряду Німеччини та за участю українських пошукових організацій.

"Але такого формату, що ми викопуємо і віддаємо тіла, думаю, не буде", - зауважив радник міністра.

Історія повторюється

Схоже, за століття існування російської імперії ставлення до своїх загиблих солдатів у росіян не змінилося і нагадує відому картину Василя Верещагіна "Апофеоз війни".

Як свідчать перехоплені СБУ ворожі телефонні розмови, з тіл вбитих російських військових утворюють звалища. Там трупів загарбників так багато, що місцями "стелажі" з тіл сягають заввишки до двох метрів.

"Це не морг, це звалище. Величезне, огороджене, очеплене, туди нікого не пускають. Там тисячами привозять. Звалище у висоту з людський зріст", - ділиться враженнями з дружиною в одному з радіоперехоплень ворожий солдат.

За словами військового, таке звалище трупів знаходиться під Донецьком. При цьому місцева охорона добряче заробляє на родичах, які намагаються відшукати тіла своїх близьких.