Що кажуть про путіна російські військовополонені та кого з них хоче обміняти москва. Інтерв'ю з Оленою Висоцькою

#Безпека
04 серпня 05:00
Читати російською
Україна утримує військових бранців у гідних умовах згідно з Женевською конвенцією, а от доля українських захисників у полоні невідома
Що кажуть про путіна російські військовополонені та кого з них хоче обміняти москва. Інтерв'ю з Оленою Висоцькою

Росіян, яких Україна взяла в полон, розмістили по всій території країни. Вони як один повторюють, що не люблять путіна, а росія хоче повернути додому лише елітні формування. 

В той час сотні українських засуджених опинилися в окупації і їхня доля в тюрмах та СІЗО невідома. Частину інфраструктури пошкоджено, були випадки втечі. З якими труднощами стикнулася пенітенціарна система через війну, в інтерв'ю Новини.LIVE розповіла заступниця міністра юстиції України Олена Висоцька. 

Частину військовополонених розмістили в місця позбавлення волі України

Як відбувають термін засуджені та ув'язнені 

— Лютневий наступ росії був раптовим. Як підлаштувалася система, щоб люди, які перебували у місцях позбавлення волі, були у безпеці?

— Повномасштабне вторгнення стало для нас, як для системи, великим випробуванням. Переживають і бояться як засуджені та ув'язнені в СІЗО, так і їхні родичі, адвокати, а також наш персонал. Крім того, у нас з'явилася додаткова функція — утримувати військовополонених ворогів.

Викликом стала робота персоналу на окупованих територіях. Ніхто не знав, як діяти — покинути установу, тікати чи залишитись на роботі, адже тюрма не може функціонувати без працівників. Ми вирішили, що наш персонал йде на простій, щоб не співпрацювати з окупаційною владою.

— Засуджені, які опинилися з лютого на окупованій території, не військовополонені і не цивільні. Який їхній статус і хто за них відповідає до деокупації територій?

— Відповідальність за засуджених і ув'язнених несе окупаційна влада. У нас дуже широка лінія фронту, і майже у кожному населеному пункті є наша інфраструктура, в'язниця або СІЗО. У кожній установі перебуває від 300 до 500 осіб. По-перше, при всьому бажанні неможливо було за добу-дві безпечно та юридично коректно евакуювати таку кількість людей. По-друге, не було підготовлених місць, щоб усіх розмістити.

— Були випадки, коли в тюрми були прильоти, які діяли ув'язнені? Чи були втікачі?

— Втеча є надзвичайною подією для системи, проблемою. Була формальна втеча, але далеко ніхто не пішов. 

Коли був прильот в одну з установ, то 30 людей втекло. Але 29 із них наступного дня самі повернулися, а одного ми знайшли в теробороні 

Я скажу, що не так складно у воєнний стан управляти засудженими, бо вони не хочуть нашкодити країні. Вони розуміють, що будь-яке відволікання сил може бути загрозою для держави.

— Президент Зеленський помилував 400 осіб, які пішли воювати на фронт. Чи з'явилися після цього ті, хто виявляє бажання йти воювати і просить його теж помилувати?

— Так, дуже багато звернень з цього приводу. У засуджених високий патріотизм. Як би страшно не було у війну перебувати у замкненому просторі без можливості виїхати або сховатися, засуджені не створюють додаткових проблем.

Насправді з тих 400 осіб всі пішли на фронт, це не було формальне помилування. Серед них вже є поранені і загиблі. Був жорсткий відбір. Це стосувалося людей з бойовим досвідом, щоб вони були корисними на фронті, а не тягарем для командира. Важливо, щоб людина не скоювала особливо тяжких злочинів — насильство, вбивство.

Не кожен засуджений може подати заяву на помилування і буде помилуваним. Такого немає навіть у зв'язку з воєнним станом

Думаю, що хвиля помилування ще буде, але, можливо, ми змінимо певні критерії, як у мобілізації. Перша хвиля — з бойовим досвідом, потім — без бойового, але з компетенцією, потім — з бажанням брати зброю в руки і так далі.

Російські військовополонені в Україні 

— Україна утримує військовополонених згідно з Женевською конвенцією. Розкажіть, скільки їх, в яких умовах живуть?

— Про кількість ми нікому не говоримо, прозвітуємо після перемоги. Вони перебувають по всій країні, й один обходиться на місяць приблизно у 3 000 гривень. Ми залишаємося цивілізованою країною і дотримуємося всіх норм Женевської конвенції, від харчування та медичного забезпечення до поводження з людьми. Ми таким чином хочемо підвищити рівень утримання наших військових, які потрапили у полон, і залишатися людьми, не опускатися до рівня росіян.

Україна утримує військовополонених відповідно до Женевської конвенції

— Який у них доступ до інформації?

— Є книги. Якщо є технічна можливість, то їм вмикають телевізор. Вони дивляться наш марафон.

— А що військовополонені кажуть про війну?

— Всі налякані міфами про нацистів. Вони вибачаються, кажуть, що нікого не вбивали, випадково потрапили в Україну і не люблять путіна. Є шаблони, які вони повторюють, але я цьому не вірю. Хоч їх у нас не б'ють і не катують, все одно вони залежні і розгублені. Тому я не схильна вірити людям, які перебувають у неволі.

Читайте також: Жданов розкрив найближчі плани путіна в Україні

— Як ви підбирали персонал, який з ними працює? Чи були ті, хто відмовлявся?

— Спеціальної процедури відбору персоналу немає, жодної відмови ми не отримали. Це питання одним із перших мені ставили іноземні журналісти, вважаючи, що з військовополоненими не повинні працювати люди, які мають якісь відносини з військовими, спецслужбами тощо.

У нас є працівники, чиї рідні на фронті. Є один чоловік, який працює з військовополоненими, а його син у полоні росіян. Але всі наші люди розуміють, що Україні важливо вигравати юридичні війни, тому просто виконують свою роботу.

— Як наша сторона готує росіян до обміну? Як відбувається ієрархія списків кого віддаємо, а кого ні?

— Ми не формуємо списки, цим опікується Головне управління розвідки. Але з практики бачимо, що у росіян дуже великий запит на елітні формування, офіцерів. Вони точно ділять людей не так, як ми. Ми намагаємося насамперед забирати з рф наших жінок і поранених.  

author
Авторка публікації
Антоніна Карташева
Після закінчення Інституту журналістики пройшла школу виживання на стрічці новин. Півтора роки в УНН писала про все, що відбувалося в Україні. Та головне – не пропустила жодного засідання ВРУ та прочитала всі ухвалені законопроєкти. Після чого працювала політичною журналісткою в OBOZREVATEL. Тепер пишу про Київ, бо як його не любити.
Поділитись публікацією
Збройним силам України потрібна наша допомога.
Збройним силам України потрібна наша допомога
ХАРКІВСЬКИЙ ТРИБУНАЛ
НЮРНБЕРГ 2022
Якщо ви стали свідком путінських злочинів проти мирного населення в Україні— ви теж можете допомогти. Надсилайте факти про воєнні злочини