"Найбільші проблеми з вугіллям в Україні будуть в лютому-березні. За все заплатить споживач і дуже багато", — ексміністр енергетики. Інтерв'ю

Лютий та березень стануть найскладнішими місяцями цьогорічного опалювального сезону і попри запевнення влади у його проходженні, досі незрозуміло, де Україна братиме достатню кількість газу та вугілля. Особливо в умовах дефіциту енергоносіїв, який наразі гостро постав у Європі. 

Чому Україна не закупила газ влітку, коли ціни були значно нижчими, ніж зараз та чому саме кінцевий споживач заплатить за всі владні проколи — в бліцінтерв'ю Новини.LIVE розповів ексміністр енергетики та захисту довкілля України Олексій Оржель. Розмова відбулася у бекстейджі політичного шоу "Діалог з країною".

 — Україні пророкують жорстку енергетичну кризу. Мовляв, із такими низькими запасами вугілля і газу зимовий сезон пройти неможливо. Що відбувається насправді?

— Якщо ми говоримо про те, що нам треба перекрити піки споживання у системі, то у нас менше 370 тисяч тонн. Історично це найнижчі запаси вугілля, які у нас були за часи незалежності. Це перший пункт.

Другий. Запасів у газосховищах не багато і якщо буде якийсь форс-мажор щодо взаємодії з Росією, це означає, що можемо не витримати баланс по природньому газу. Через це на всіх споживачів накладається дуже велика ціна, через що вони намагаються знайти альтернативу в електричній енергії. А її у нас теж не вистачає.

Більше того, прийнято неоптимальне рішення по підключенню блоків АЕС, які не несуть повного навантаження. Як результат — спрацьовується паливо. Це означає, що в лютому-березні отримаємо ще більші проблеми, бо доведеться перезавантажувати атомні блоки. Зважаючи на блокаду з боку РФ, не факт, що доти у нас з'явиться вугілля. До Нового року, зважаючи на постаки вугілля по воді, ще якось проживемо, а от що буде далі — велике питання.

— Поки невідомо, якою буде зима і скільки саме вугілля і газу нам знадобиться для її проходження.

— В будь-якому випадку треба більше, ніж є наразі. Незрозуміло, наскільки влада зможе працювати з колес і забезпечити постачання, поборотися на світовому ринку... А у світі зараз взагалі дефіцит. Вже зараз можемо константувати: за все заплатить споживач. Причому дуже багато.

Будуть більші витрати на енергоносії, бо ми не закупились вчасно. Але є ще реальний ризик технічних обмежень, якщо не вийде організувати роботу з коліс і опцію постачання.

Поки що чуємо про 7 човнів, а це десь 75-90 тисяч тонн, яких вистачать на 7 днів споживання тепловими станціями. А зима у нас довга і якраз лютий і березень, за статистикою, — найважчі періоди опалювального сезону.

— На камеру влада запевняє, що все буде добре, але поза нею каже, що сподіватимуться на теплу зиму.

— Якщо згадати 2019-2020 роки, коли ми були владою, ми дійсно наганяли обсяги вугілля, розуміючи, що може бути повна зупинка транзиту. Але не можна сподіватися на теплу зиму, як у басні Крилова — проспівати все літо і не готуватися до зими. Ситуація критична, і в будь-якому випадку у влади має бути сценарій запасу на випадок, якщо щось станеться. Чекати на теплу зиму, щоб не було форс-мажору — це просто адсурд.

— Чому газ не закупили влітку, коли він був значно дешевший?

— Була така позиція, що у серпні-вересні буде ще дешевше. Звідки вона виходила, якщо фьючерси вже тоді були високими, а світові економіки піднімались після пандемії. Вже тоді було зрозуміло, що з'явиться дефіцит енергоресурсів. Чимало енергетичних компаній обмежили власні видобутки через пандемію, бо не могли реалізувати продукцію. Це ж було очевидно. Тому якщо хтось думав, що восени буде дешевше — то це якась помилка у плануванні.

По вугіллю — взагалі окреме питання. Наприклад, чому ми не працювали над власним видобутком? У нас же є державні шахти, стабільні показники приватних шахт. Чому ми не підготувалися до цієї критичної ситуації?

— Росія сильно спекулює на газовій ціні?

— Вона вже не просто грає, а виграє у геополітичних моментах. Москва хоче отримати сертифікацію Північного потоку-2. А через ціновий тиск і відсутність обсягів природнього газу ще й додаткові важелі впливу на європейську політику.

Боюсь, під тиском власних виборців європейські політики можуть піти навіть на політичні поступки Росії. Ситуація досить вибухова.

— Про Північний потік-2... Західні експерти кажуть, що газопровід запустять не раніше весни. Погоджуєтесь?

— Думаю, що Росія максимально тиснутиме, щоб це сталося раніше. Зараз говоритимуть про бюрократичні моменти, але будь-яка бюрократична зупинка відразу піднімає ціни на природній газ у Європі. Це означає, що європейські політики отримають ще й тиск з боку власних споживачів, а це тиск з боку економіки. Зупинка підприємств у Європі — на багато більш важлива, ніж умовно бюрократичні моменти щодо сертифікації.

У Росії і Газпромі це добре розуміють, тому максимально тиснутимуть, аби запуск газопроводу стався раніше.