З миш’яком і ртуттю: як лікували зуби в СРСР

Методи лікування зубів у часи СРСР досі викликають важкі спогади у пацієнтів. Вони породили декілька поколінь дентофобів – людей, які бояться стоматологічного лікування.

Про дивовижну радянську стоматологію розповів у TJ стоматолог Антон Артеменко.

Читайте також: Кіркоров українською мовою звернувся до Полякової: співак зізнався їй у коханні

Больова реакція як засіб діагностики

Зазначається, що в будь-якій стоматологічній установі у Радянському Союзі в оглядовому кабінеті пацієнту проводили діагностику. Для цього були, зокрема, такі інструменти:

• візуальний огляд;
• пальпація – обмацування порожнини рота, щоб визначити припухлості тканин та рухливість зубів;
• перкусія – постукування по зубу ручкою зонда чи пінцета;
• зондування – введення у каріозну порожнину зонда (таким чином визначалася її глибина та хворобливість реакції).

Нелюбов до стоматологів, за словами Артеменка, можна пояснити тим, що в СРСР діагностика була побудована на больовій реакції пацієнта. Прицільні знімки у 1980-ті вже були, але робилися вони в окремих рентген-кабінетах за направленням лікаря.

В оглядовому кабінеті, пояснює він, відбувався розподіл пацієнтів: надати екстрену допомогу або видати талон на лікування у вузьких фахівців.

Пломбування зубів ртутним сплавом

Артеменко розповідає, що лікар за допомогою бормашини висвердлював каріозну порожнину і заповнював її амальгамою (сплав металів із ртуттю) або цементами. Все це робилося без анестезії – її застосовували лише під час видалення зуба.

Амальгамові пломби, за словами фахівця, дуже довговічні, але й токсичні та неестетичні на вигляд. До того ж така міцна пломба могла призвести до того, що зуб розсиплеться.

Токсичними, зауважує Артеменко, були й пломби із цементів. Але на відміну від амальгамових, вони швидко випадали.

Знищення нерва миш’яком та муміфікація

Пульпіт (запалення нерва зуба), за словами Артеменка, в СРСР лікували, "вбиваючи" нерв миш'яком. Розширивши каріозну порожнину бормашиною, лікар поміщав туди пасту з миш'яку та ставив тимчасову пломбу. В наступні декілька днів миш'як, поступово "вбивав" нерв. Далі стоматолог видаляв пломбу, діставав мертвий нерв, заповнював канал резорцин-формаліном, після чого ставив постійну пломбу.

Миш'як, зауважує стоматолог, доволі небезпечний, адже це отрута. Він, пояснює Артеменко, підвищує ризик онкології та міг спричинити відмирання тканин – остеонекроз. А формалін – водний розчин формальдегіду, що є токсичною речовиною з канцерогенними властивостями. Через нього зуби набували рожево-синюшного відтінку.

Головне в лікуванні зубів не естетика

Лікарі у державних поліклініках не переймалися тим, щоб зуби пацієнтів мали естетичний вигляд. Для цього, стверджує Артеменко, було декілька причин:

• мінімум часу на пацієнта (лише пів години);
• на зарплату лікаря не впливав рівень задоволеності пацієнта результатом;
• стоматологи були орієнтовані на виконання плану;
• велика черга на лікування зубів.

Оскільки, додає експерт, у СРСР не було безкоштовної ортопедії, пацієнти зверталися до приватних лікарів, які застосовували більш якісні матеріали та анестезію.

Металеві коронки та гіпсові зліпки

Коронки в радянській стоматології застосовували металеві. Найдорожчими і найбезпечнішими були зроблені із золота. Дещо пізніше з'явилися металокерамічні, металопластикові та дорогі фарфорові коронки.

Для протезу, за словами Артеменка, знімали гіпсові зліпки. Матеріал швидко твердів, через що його було важко діставати, а зліпок навіть розколювався. Траплялося, що під такі коронки могла забиватися їжа, що у свою чергу викликало карієс.

Видалення шматка кістки разом із зубом

Такі ситуації були цілком реальними. Адже, пояснює Артеменко, через низьку ефективність анестезії та погане оснащення кабінету, лікар прагнув видалити зуб швидко. Тому, за його словами, часом зуб видаляли із фрагментом кісткової тканини.

Лікування зубів без знеболювального

Артеменко зауважує, що анестезію почали широко використовувати у лікувані зубів з 1984 року. Робили її "Новокаїном" чи "Лідокаїном". Оскільки вони починали діяти через 15 хвилин, пацієнт цей час змушений був чекати в коридорі, поки лікарі обслуговували інших із черги.

Уколи, зазначив стоматолог, робили багаторазовими голками, які дезінфікували кип'ятінням. Одноразові голки та шприци, за словами Артеменка, з'явилися у нас уже в 1990-ті роки.

Інші матеріали про життя в СРСР

• Середньостатистичне здоров'я людини в СРСР було значно гіршим, ніж у наші з вами дні — і це пов'язано з багатьма факторами. А теза про те, що "в СРСР всі були здорові" - міф.
• Порівняно з розвиненими країнами, з особистою гігієною громадян у СРСР все було дуже погано через те, що побут радянської людини загалом був організований дуже бідно.