Дитина у 2 роки мовчить — норма чи привід для паніки

Дитина у 2 роки не говорить і грає "не як усі" — що це може бути
Дітки обіймаються. Фото: Freepik

У кожного малюка свій темп розвитку, але є певні орієнтири, які важливо знати. Психологиня Катерина Близнюк, яка працює з дітьми з особливостями, розповіла про навички, які повинні бути сформовані у дитини приблизно у півтора року.

Про те, що має насторожити батьків, вона розповіла у своєму Instagram.

Реклама
Читайте також:

Ознаки розвитку дитини у віці 1-2 роки

На цьому етапі малюк вже повинен звертатися до мами чи тата — хоча б звуками типу "ма", "па" або словами "мама", "тато". Також у лексиконі має бути щонайменше п’ять слів. Ще важливі:

  • вказівний жест (дитина показує пальчиком, що її цікавить);
  • вміння звертати увагу дорослого — наприклад, показати щось пальцем і подивитися, чи помітив хтось;
  • звуконаслідування — коли дитина намагається наслідувати звуки тварин (мяу, гав, муу);
  • імітація простих дій — махає "па-па", прикладає іграшковий телефон до вуха, дає "п’ять";
  • розуміння простих інструкцій — наприклад, "принеси чашку" чи "дай м’яч татові";
  • знання частин тіла — дитина має показувати носик, вушка, очки;
  • прагнення до гри разом з дорослими — взаємодія має бути активною.

Якщо все це відсутнє, варто звернути увагу на поведінку малюка, адже деякі моменти можуть бути ранніми "дзвіночками" порушення розвитку, зокрема РАС (розлад аутистичного спектра).

Є чіткі норми розвитку дітей до трьох років
Щасливі діти на траві. Фото: Freepik

Що може насторожити в поведінці дитини:

  • не дивиться в очі;
  • не реагує на ім’я;
  • не тягнеться на руки, не проявляє емоцій, коли його обіймають;
  • плаче якось "порожньо", без інтонацій;
  • не цікавиться іграшками;
  • мовчить або тільки повторює слова (ехолалії);
  • не намагається спілкуватися, навіть жестами;
  • мовлення могло з’явитися, але зникло;
  • не хоче доторків, реагує на них криком;
  • не виявляє емоцій, не співпереживає;
  • не імітує дії дорослих (наприклад, не повторює рухи, як чистити зуби);
  • грається дивно — крутить одне колесо машинки, стукає чимось по столу годинами;
  • обирає тільки певну їжу, одяг, ігри, і відмовляється від усього нового;
  • не любить зміни — якщо закінчити прогулянку, може бути істерика;
  • дуже гучні або різкі звуки можуть викликати страх або, навпаки, радість;
  • не розуміє, де небезпека — може без страху вибігти на дорогу.

Якщо ви бачите у дитини одну або кілька таких ознак — це ще не діагноз. Але зволікати не варто: краще звернутись до фахівця. Лише кваліфікований лікар може визначити, чи є привід для занепокоєння, або заспокоїти вас. Чим раніше розпочато спостереження та підтримку, тим кращі результати в майбутньому.

Раніше ми писали про те, чи може стрес мати негативний вплив на імунітет.

Також ми повідомляли, як швидко взяти себе в руки, якщо настрою зовсім немає.

діти психологія поведінка поради психолога тривожні ознаки
Реклама
Реклама
Реклама
Реклама