Технологія, що програла — чому плазмові телевізори зникли

Плазмові телевізори колись були символом прогресу та розкоші, прикрашали вітальні й вражали якістю зображення. Їх обожнювали за насичені кольори, глибокий чорний і широкі кути огляду. Але сьогодні ця технологія — лише спогад.

Про те, що стало причиною зникнення плазми, пише Ukr.Media.

Як плазмові телевізори здійснили прорив та пішли до забуття

Історія плазми почалася ще в 1964 році, коли в Університеті Іллінойсу вчені створили дисплей на основі газорозрядних осередків — інноваційне рішення для освітнього комп'ютера PLATO. Технологія десятиліттями залишалася у лабораторіях, доки в 1992 році компанія Fujitsu не представила перший комерційний дисплей, а згодом — і телевізор на 42 дюйми. Він коштував понад 20 тисяч доларів, проте відкрив двері до нової епохи.

У 2000-х плазма стала основним вибором для великих екранів. Компанії Panasonic, Pioneer, Samsung, LG випускали моделі, що перевершували кінескопні телевізори за всіма параметрами. Пристрої з діагоналлю від 42 до 65 дюймів стали символом домашнього кінотеатру, а моделі на кшталт Pioneer Kuro задавали стандарти якості. У 2010 році ринок досяг піка з понад 18 млн проданих пристроїв.

Користувачі обирали плазму за глибокий чорний, насичені кольори, плавність зображення та широкі кути огляду. На той час LCD поступалися за якістю картинки, особливо на великих діагоналях. Плазма пропонувала ефект "живого зображення", завдяки чому спортивні трансляції та кіно виглядали майже реалістично.

Проте недоліки технології поступово почали даватися взнаки. Енергоспоживання в рази перевищувало LCD — 50-дюймова панель могла споживати до 400 Вт. Яскравість залишалася обмеженою, особливо у добре освітлених приміщеннях. Вигорання екрана турбувало геймерів та користувачів, які довго переглядали статичний контент. До того ж екрани були важкими й дорогими у виробництві.

З розвитком LCD ситуація змінилася. Панелі стали яскравішими, енергоефективнішими, а завдяки масовому виробництву — ще й дешевшими. До 2010 року LCD витіснили плазму з ринку великих телевізорів. Водночас OLED-технологія запропонувала глибший чорний, менше енергоспоживання й підтримку 4K — усе те, чого бракувало плазмі.

Pioneer залишив ринок ще у 2010 році, передавши свої технології Panasonic. У 2013 році ця компанія оголосила про завершення виробництва плазмових телевізорів. До кінця 2014 року LG і Samsung також припинили випуск останніх моделей, попри високі оцінки з боку експертів.

Відродження плазми сьогодні має малоймовірний вигляд. Виробничі лінії знищені, а вартість повернення технології — мільярди доларів. Сучасні OLED- і QLED-моделі залишили плазму далеко позаду: 8K-роздільна здатність, яскравість до кількох тисяч ніт, низьке енергоспоживання — усе це стало новим стандартом.

Втім, плазма залишила по собі технологічну спадщину. Самосвітні пікселі, якісна передача чорного кольору й висока контрастність стали основою для розвитку OLED. Завдяки плазмі великі екрани стали частиною побуту, а телевізори перетворилися на естетичні вікна у світ розваг.

Нагадаємо, екрани телевізорів і моніторів легко збирають пил та залишки відбитків пальців, і для їх очищення потрібно дотримуватись правильного підходу. Багато користувачів припускаються типових помилок, які можуть пошкодити пристрій.

Також ми писали, що сучасні телевізори перетворилися з простих приймачів ефірного сигналу на повноцінні мультимедійні хаби. Однією з корисних, але часто недооцінених функцій є USB-порти. Вони зазвичай розташовані на задній або бічній панелі — туди можна під'єднати флешку з фільмами, зарядити смартфон або приєднати додаткові пристрої.