Де у світі досі немає інтернету і хто блокує доступ до мережі

Інтернет став буденною частиною життя для мільярдів людей, але для третини населення планети це досі недосяжна розкіш. Десь мережі просто немає фізично чи економічно, а десь до неї обмежують доступ на рівні державної політики.

Про це пише УНІАН.

Де у світі інтернет досі не став нормою

За даними Міжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ), у 2023 році близько 2,6 млрд жителів Землі не мали доступу до інтернету. Статистика We Are Social станом на січень 2024 року показує, що найбільша кількість людей без мережі зосереджена в Азії та Африці.

Найбільше офлайн-користувачів живе в Індії — понад 684 млн людей, тобто майже половина населення (47,6%) не користується інтернетом. У Китаї без мережі залишаються 336 млн осіб, що становить 23,6% населення.

Особливо високі частки людей без доступу до інтернету фіксуються в Ефіопії та Уганді, де поза мережею перебувають відповідно 80,6% та 73% мешканців. У Демократичній Республіці Конго без інтернету живуть близько 70% населення.

У Південному Судані, за оцінками World Population Review, у 2023 році інтернетом користувалися лише 7% людей, а у 2024 році цей показник зріс до 12,1%. Ще складніша ситуація у Сомалі та Бурунді: у 2023 році близько 90% населення там не мали виходу в мережу. Для Бурунді, яка вважається однією з найбідніших країн світу, картина у 2024 році майже не змінилася, тоді як у Сомалі кількість користувачів інтернету майже потроїлася.

Більшість людей в Азії та Африці, що не користуються інтернетом, проживають у сільській місцевості. Водночас Нігерія та Індонезія попри частку населення поза мережею входять до десятки країн із найвищим середнім часом, проведеним у соцмережах — серед тих, хто все ж має доступ.

Використання інтернету поступово зростає в таких державах, як Того, Руанда, Таджикистан, Танзанія, Туркменістан, на Коморських островах і в Нігері, але для більшості мешканців цих країн мережа досі залишається недоступною через бідність, відсутність інфраструктури чи високу вартість підключення.

Де інтернет є, але до нього не пускають

Якщо в бідних країнах Африки люди часто не можуть дозволити собі інтернет або просто не мають технічної можливості підключення, то в низці відносно заможних держав доступ до мережі обмежують штучно — на рівні влади.

Найрадикальніший приклад — Північна Корея. Тут інтернет фактично "під замком": доступ до глобальної мережі жорстко контролює держава, а пересічним громадянам, щоб вийти онлайн, потрібен спеціальний дозвіл.

У Пакистані, який посідає сьоме місце у світі за кількістю інтернет-користувачів (111 млн людей), влада регулярно вдається до раптових вимкнень інтернету. Так держава намагається придушити протести та громадянські заворушення, блокуючи мобільний зв'язок і доступ до мережі під час напружених політичних подій.

На Кубі інтернет працює через підводний кабель ALBA-1 до Венесуели. Вимкнення мережі та обмеження доступу пояснюються як внутрішніми урядовими рішеннями, так і санкціями США, які не дозволяють прокладати окремий підводний кабель від Флориди до Куби.

У В'єтнамі, який входить до лідерів за кількістю людей онлайн, свобода інтернету також під питанням. Законодавство забороняє публікацію будь-якого контенту, що, на думку влади, шкодить національній безпеці чи "суперечить уряду". Під це поняття можна підвести надзвичайно широкий спектр матеріалів, що створює постійну загрозу цензури.

У Китаї інтернетом регулярно користуються 76,4% населення, але простір мережі тут сильно відрізняється від того, до якого звикли користувачі в інших частинах світу. Уряд блокує цілу низку ресурсів: недоступними є Reddit, частина статей Вікіпедії, сервіси Google та інші сайти, які Комуністична партія вважає "духовним забрудненням" або загрозою для режиму.

До таких країн можна зарахувати і Білорусь. Формально інтернет тут є, але доступ до нього обмежений: щоб працювати легально, вебсайт має бути зареєстрований у державних органах, інакше його можуть просто заблокувати.

Нагадаємо, якість домашнього Wi-Fi залежить не лише від тарифу чи потужності роутера. Часто причиною буферизації, падіння швидкості або появи "мертвих зон" стає елементарно неправильно виставлене розташування антен.

Також ми писали, що домашній Wi-Fi може працювати нестабільно навіть за швидкого й надійного тарифу від провайдера. У багатьох випадках проблема криється не в налаштуваннях роутера, а в навколишніх предметах та матеріалах, які блокують або спотворюють сигнал.