Управління майном дитини — що дозволено та заборонено батькам

Майнові відносини в сім’ї можуть як зміцнювати родинні зв’язки, так і створювати напругу, якщо не дотримуватися чітких правових меж. В Україні управління майном неповнолітніх дітей регулюється Сімейним та Цивільним кодексами, а також іншими нормативними актами. У 2025 році ці правила залишаються актуальними, з акцентом на захист інтересів дитини.

Як наголошують у Міністерстві юстиції України, батьки мають право управляти майном своєї малолітньої дитини (до 14 років) без спеціального на те повноваження. Однак вони зобов'язані дбати про збереження та використання цього майна в інтересах дитини. Якщо дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки повинні враховувати їх при управлінні майном. 

Обмеження та необхідність дозволу органів опіки

Батьки або опікун не мають права без дозволу органу опіки та піклування:

• відмовлятися від прав на майно дитини, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації;
• видавати письмові зобов'язання від імені дитини;
• вчиняти правочини щодо об'єктів житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, власником або користувачем яких є дитина;
• відчуження, поділу, виділу нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є дитина.

Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини, якщо встановлено, що:

• батьки позбавлені судом батьківських прав;
• існує судовий спір стосовно нерухомого майна;
• вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення її інтересів. 

Управління майном неповнолітньої дитини

З 14 до 18 років неповнолітні отримують ширший обсяг прав, що дозволяє їм самостійно здійснювати правочини з майном, але тільки за згодою батьків, яка є обов’язковою для певних дій, передбачених законодавством. 

Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою статті 177 Сімейного кодексу України, лише з дозволу органу опіки та піклування. 

Відповідальність за неналежне управління

Батьки чи опікуни, які неналежно управляють майном дитини, несуть відповідальність. Вони зобов’язані:

• повернути дитині майно та доходи від нього після припинення управління;
• відшкодувати матеріальну шкоду, якщо їхні дії завдали збитків (частина 9 статті 177 СК).

Спори між батьками щодо управління майном вирішуються органом опіки або судом (частина 7 статті 177 СК). Якщо один із батьків діє без згоди іншого щодо цінного майна (наприклад, нерухомості чи транспорту), потрібна нотаріально засвідчена згода другого з батьків. У разі відсутності такої згоди правочин може бути визнаний недійсним у суді.

Використання доходів та аліментів

Відповідно до статті 178 Сімейного кодексу України, дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім’ї.

Аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається ними виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання, а також має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України. 

Як повідомлялось, реєстрація місця проживання дитини є важливим кроком для забезпечення її прав та доступу до соціальних благ, освіти й медицини. Хоча зазвичай для цього потрібна згода обох батьків, існують законодавчі механізми, що дозволяють здійснити прописку дитини навіть за відсутності згоди одного з них, особливо в складних життєвих обставинах, таких як війна, розлучення або міграція.

Також ми розповідали, що процес продажу квартири, власником якої є дитина, вимагає особливої уваги до юридичних нюансів. Законодавство передбачає посилений захист прав дітей у таких угодах з нерухомістю, що робить процедуру відчуження складнішою. Ці додаткові гарантії спрямовані на забезпечення майнових інтересів малолітніх та неповнолітніх осіб.