10 шарів шпалер і клей із крохмалю — як робили ремонт у СРСР

У Радянському Союзі ремонт квартири був не просто побутовою справою — це був багаторічний марафон на витривалість, зв’язки та креативність. Новосели, отримавши житло від держави, одразу починали перетворення, але без необхідних матеріалів воно нагадувало більше боротьбу, ніж творчий процес. У магазинах майже не було шпалер, фарби, плитки, клею. Щоб дістати щось, треба було мати або "своїх людей", або щастя.

Як пише видання OBOZ.UA, югославські шпалери чи німецький лінолеум вважалися предметами розкоші, а клей "Бустилат" — справжнім трофеєм. Нерідко матеріали "перенаправляли" з будівництв або заводів, а фарбу оцінювали навіть за зміною робітників, які її випускали.

Сам собі дизайнер, будівельник і майстер

Умови змушували людей ремонтувати своїми руками — фахівців не було або вони коштували надто дорого. У процес включались усі: батьки, діти, бабусі, сусіди. Кожен виконував свою частину роботи — від замішування клейстеру до малювання "неба" на стелі.

Безперечною класикою став клей з крохмалю — саме він рятував, коли "Бустилату" не було. Газети перетворювались на універсальний будівельний матеріал: ними вирівнювали стіни, захищали підлогу, навіть робили "капелюхи" для захисту від пилу.

Матеріали минулого: з чого робили дім

Шпалери — виключно паперові, здебільшого зі смужками або невиразним візерунком. Паркет — недосяжна мрія. Лінолеум — ламкий і тонкий, без підкладки. Фарба — зелена або синя, бо інші просто не продавали. Поверх шпалер могли бути ще 3-5 шарів газет, які маскували тріщини та нерівності. Рівність стін була розкішшю: шпаклівка й ґрунтовка існували хіба на держоб'єктах.

Особливою "фішкою" стало наклеювання нових шпалер поверх старих. У деяких квартирах накопичувалось до 10 шарів, між якими ховалися навіть комахи. При цьому під час фарбування підлоги меблі часто не відсували — просто фарбували навколо.

Ремонт серед життя: тісно, шумно, але по-своєму тепло

Більшість ремонтів відбувалися в умовах, коли в одній квартирі жили кілька поколінь. Простору не вистачало, речі перекочовували з кімнати в кімнату, а діти гралися серед відер із фарбою. В "однушках" ремонт перетворювався на справжній квест: спати доводилось на кухні або між мішками з цементом.

І все ж навіть в умовах обмежень люди знаходили простір для творчості. Одні вирізали вітражі з кольорового скла, інші робили ширми з тканини, фарбували стелі синькою або вигадували орнаменти на стінах. Стандартне планування не заважало багатьом перетворити свої помешкання на щось унікальне.

Наслідки: слід дефіциту в кожній оселі

Дефіцит і низька якість матеріалів залишали відбиток на вигляді радянських квартир. Навіть у новобудовах завершальні поверхи могли бути оздоблені найгіршими матеріалами. Сантехніка й батареї служили десятиліттями без заміни, а криві вікна та двері були звичною справою. Проте саме ці труднощі робили кожен ремонт унікальним, а оселі — відображенням характеру їхніх мешканців.

Раніше ми розповідали про крихітне віконце між кухнею та ванною в старих будинках. Це не випадковість, а колись задумана деталь, хоч і з неочевидним призначенням. Сьогодні такі рішення в будівництві вже не зустрінеш. Ця особливість була характерна для хрущовок і сталінок.

Також хоч СРСР припинив своє існування більше ніж три десятиліття тому, його відгомін все ще відчувається в нашому повсякденні. Навіть молоде покоління, народжене в незалежній Україні, зростало під впливом менталітету, що дістався нам у спадок від радянської епохи. Ці звички та уявлення часом стають на заваді повноцінному розвитку суспільства.