Чому мобілізація лякає? Психологиня розповіла, що спонукає ухилятися від армії

В Україні другий рік триває повномасштабна війна. У перші місяці з початку вторгнення РФ військкомати були переповнені добровольцями. 2022 року велика кількість громадян виявила бажання стати на захист своєї Батьківщини. Проте наразі ті, хто залишився в тилу, йти служити до лав ЗСУ не поспішають. Є й ті, хто взагалі  намагається ухилитися від мобілізації всіма законними й не дуже шляхами.

За словами психологині Центру травмотерапії ГО "Форпост" Олесі Ольховик, ухилення деяких українців від призову на військову службу зумовлене страхами, основаними на упередженнях та хибних стереотипах. В інтерв'ю "ZN" вона детальніше розповіла про причини, які спонукають українських чоловіків ховатися від ТЦК та пояснила, які є шляхи розв'язання проблеми. 

Чому мобілізація лякає? 

Базова причина — страх

За словами експертки, причин для страху може бути багато. Перша й найрозповсюдженіша — страх за життя. Кожен розуміє, що війна забирає життя. 

Звідси випливають й інші страхи. Страх не побачити, як ростуть власні діти, страх, що родина самостійно не впорається. 

"Тобто причин для страху багато. І це нормально, бо страх — одна з наших базових емоцій. Бояться всі люди. Але хтось тренує й практикує здатність через страх іти до цілей", — каже психологиня.

Друга причина — необізнаність та упередженість щодо мобілізації

Ольховик додала, що всі реакції поділяються на "бий, біжи або завмри", що залежить від конкретної людини та обставин.

"У тривожних людей реакція дуже часто — "завмри". Ну, або "біжи", якщо можна втекти в якесь глухе село, засісти в хатинці й навіть у магазин не виходити, бо там ходять патрулі з військкомату. Такий некерований страх, що іноді затоплює. Він походить з уявлень про мобілізацію й подальші перспективи людини на війні", — розповіла експертка.

Якщо таким людям вручать повістку, то вони думають, що вже через кілька днів опиняться на "нулі".

"Дуже мало розуміння, що армія — це система, де є штурмові бригади, а є бек-офіс, у якому не вистачає нормальних юристів, класних бухгалтерів, сисадмінів, котрі можуть фіксити чималу кількість техніки. Недостатньо інформації про те, що за новими правилами кожен новобранець, який раніше не служив у ЗСУ, проходить підготовку", — роз’яснила Ольховик.

Чи є шляхи розв'язання цієї проблеми?

На думку Ольховик, цим питанням мають займатися не психологи й не самі військовозобов'язані, а держава. Має бути розроблена політика щодо формування цінностей і резильєнтності громадян. Також вона додала, що важливим є також питання довіри у суспільства до інституцій. 

За її словами, упродовж усієї незалежності України спостерігалася прогалина щодо формування цінностей, за результатами чого у країні є велика кількість ухилянтів.

"Резильєнтність нації, як і персони, складається з того, що навіть за найгірших обставин ми обираємо: усвідомлювати проблему, прагнути найкращого, пручатись і адаптуватись, бути в надійних стосунках із іншими, діяти заради результату та, звісно ж, розуміти мету. Якщо цього не тренувати, якщо люди занурюватимуться в тривогу від невизначеності, боятимуться та завмиратимуть, це небезпечно для кожного окремо й для всієї країни", — підкреслила психологиня.

Крім того, важливо, щоб держава інформувала громадян, що таке армія, як вона працює, якими є її потреби.

"Страх виростає з однобічного бачення й браку інформації про конструктивні зміни, що вкрай важливо. Ми тривожимося від відсутності інформації, коли не маємо на що спиратися", — пояснює фахівчиня.

Нагадаємо, ми писали, скільки триває навчання мобілізованих українців та як відбувається бойове злагодження. 

Раніше ми повідомляли, як правильно реагувати, якщо співробітники ТЦК принесли повістку військовозобов'язаному додому та який має бути порядок дій.

Також ми розповідали, яким саме категоріям мобілізованих українців дозволено служити за місцем проживання.