Sundance-2026 — чим запам'ятався останній фестиваль у Парк-Сіті

Нескінченні черги, голлівудські зірки, які пішки ходять головною вулицею маленького гірського містечка Парк-Сіті, що у штаті Юта, далеко на півночі США та багато хорошого якісного кіно, яке пізніше, зазвичай, отримує нагороди та навіть премії кіноакадемії Оскар. На Sundance 2026 приїхав Принц Гаррі та Меган Маркл, щоб віддати честь засновнику одного із найкращих кінофестивалів незалежного кіно у світі — Роберту Ретфорду, який помер незадовго до того, у вересні 2025 року.

Як відбулося вшанування пам'яті засновника фестивалю, чи показували фільми про Україну та чи переїдуть з фестивалем до Колорадо його прихильники – з Юти розповідає журналістка Новини.LIVE Уляна Бойчук.

Sundance-2026: бізнес, гроші, Голлівуд та відхід цілої епохи

"Ми підтримуємо щось, що не може бути зосереджене лише на бізнесі" — йдеться у кожному відео перед кожним із переглядів фільмів на Санденс. Це слова засновника кінофестивалю Sundance і Sundance Institute, — інституції та платформи, які зосереджені підтримувати незалежні фільми та кінопростір. Цікаво, що на перший фестиваль, який відбувався у Парк-Сіті, у штаті Юта прийшло всього 30 людей, а на крайньому фестивалі маленьке гірське містечко перетворилось на суцільні черги, щоб послухати голлівудських зірок та зробити фото на фоні банера великих бізнесів, які мали свою презентацію на фестивалі. 

Емі Редфорд — кінорежисерка і продюсерка, а також донька засновника Sundance Institute Роберта Редфорда у своїй промові до журналістів на прес-відкритті фестивалю наголосила, що у неї вдома завжди цінували пресу, дома постійно був примірник однієї із основних американських газет. Пані Редфорд подякувала присутнім журналістам за їх присутність на фестивалі і те, що вони готові говорити про важливе (Ред. — Напевно малось на увазі не тільки незалежне кіно, адже Америка в кінці січня переживала турбулентні часи з протестами та мітингами.).

"Дякую, що приїхали з добротою, допитливістю і тим непростим досвідом, який ви несете із собою. Давайте зробимо цей фестиваль простором святкування, пам'яті та надії — на все, що ще можливе", — зазначила Редфорд.

Фільми Sundance 2026 року

Як наголошувалось вище, бізнес і комерція максимально зайшли в останній кінофестиваль, презентуючи фільми, які зорієнтовані більше на масового глядача. Звісно, було багато фільмів, які зробили маленькими нішеві кінокомпанії, однак все одно, було багато дуже комерції та Голлівуду. Якщо раніше відсоток потрапити на фестиваль був менше одного, а може навіть і менше, то зараз — при правильному виборі голлівудської зірки — шанси можуть стати набагато більшими. 

На Sundance 2026 вперше за 20 років приїхав Ченнінг Татум. Перед прем'єрою, спілкуючись з прихильниками, він сказав, що відчуває щемкість моменту. Актор привіз фільм, який сам продюсує та де грає головну роль. На прем'єрі стрічки каже, що із батьківством, яке сильно вплинуло на нього нині, змінились і пріоритети у житті.

"У мене є 12-річна донька. Я багато думаю про те, як виховували мене мої батьки, і, здається, взяв щось і з того часу, і з теперішнього. Ми намагаємося говорити з дітьми навіть про складні речі — іноді, можливо, раніше, ніж вони готові. Але ці розмови важливі. Під час зйомок я найбільше хвилювався, щоб моя сценічна донька не подумала, що я справді злюся на неї. Я пояснював: "Це просто роль, я граю". Для мене було важливо, щоб вона це розуміла", — каже Ченнінг Татум.

Фільм "Джозефін" — це гостросюжетна драма довкола історії про те, чому важливо говорити з дітьми, чути їх і виховувати так, щоб вони виростали самостійними особистостями, а не людьми зі страхом помилитися.

Стрічка "Джозефін", знята режисеркою Бет де Араухо, з Мейсоном Рівзом, Джеммою Чан та Ченнінгом Татумом у головних ролях, стала одним із головних тріумфаторів Sundance Film Festival 2026, здобувши одразу дві ключові нагороди — Гран-прі від журі та Глядацьку Симпатію. 

"Ha-Chan, Shake Your Booty" — фільм про втрату і про те, як із нею жити далі. Однак, разом з тим, історія обростає багатьма контекстами, які, без розуміння японської культури та символів, закладених у стрічці, можуть залишитися незрозумілими. Головна героїня — японка, одружена з мексиканцем. Ніби зависає у просторі, часі та японських традиціях після смерті чоловіка, якого не поховали за звичними японськими ритуалами. Відповідно жінка нормально не проживає втрату, зависає у своєму болю, який  не дозволяє їй відпустити смерть найближчої людини. Але разом з тим, у фільму зчитується бажання жити далі через танці, які повертають жінку до життя. 

Литовська стрічка про те, "Як розлучитись під час війни" показує місцеву сім'ю, яка перебуваючи в Литві, проживає війну в Україні. Це історія не лише про українців, а й про те, як війна торкається інших національностей — і як вони на неї реагують, борються і роблять свій вибір — розлучатись чи ні. 

Фільм говорить про стосунки і втрату, про вплив російської пропаганди, а також про життя українських біженців у Європі — їхній пошук прихистку і підтримку, яку їм надавали литовці: від вуличних акцій солідарності до щоденної допомоги людям. Як це все показано — глянете самі, бо досить вже спойлерів. Стрічка знята литовською мовою, де російська — субтитрована іншим кольором з англійським перекладом, — як візуальний і смисловий акцент, що чітко відділяє її від основної оповіді.

Від європейської соціалки до американської

Фільм про те, як люди проживають залежність "Union County" займає особливе місце Sundance 2026. Про нього тут говорили всі, бо він про тему, яка болить — про людей, які живуть із наркотичною залежністю, і виходять з неї. Історія фільму є глибоко особиста для режисера, який родом з Огайо, де з роками кількість уражених наркотичною кризою лише росте, але люди невпинно борються. 

"Я прийшов як свідок на зустріч наркозалежного із з суддею цих справ і мене це сильно вразило. Там було стільки надії, людяності та емпатії. Це стало миттєвим контрнаративом до всього, що я чув раніше: до розмов про безвихідь, трагедії та статистику передозувань. Я одразу побачив людей, яким стає краще, які повертаються на ноги. І я побачив неймовірну роботу Аннетт, її команди та всіх, хто щодня піднімає цих людей".

Про роботу системи відновлення зсередини говорить і героїня фільму, яка зіграла саму себе — жінка, що багато років працює у сфері допомоги людям із залежністю:

"Я працюю в цій сфері вже 38 років. Біло багато історій, коли люди відновлювались. Коли мені швидко сказали: "Ми хочемо, щоб ти зіграла саму себе". Я відповіла: "Добре, мабуть, зможу". Ми чудово провели час, працюючи. Я відчула, наскільки щиро режисер прагнув розповісти цю історію одужання".

Миттєво знімати документальне кіно про легенду американського тенісу Біллі Кінг вирішили також і режисерки Ліз Гарбус та Елізабет Вулфф: 

"Після кількох перших зустрічей з нею з’явилося відчуття, що Біллі — це справжній лайфкоуч. І нам дуже захотілося поділитися з усіма тим досвідом, який ти проживаєш, просто слухаючи її історію. Я пам’ятаю, як ми сиділи в кімнаті в її квартирі — вона виглядала як трофейна зала. Блакитна кімната, заповнена історіями. І тоді ми зрозуміли: нам потрібно, щоб кожен глядач відчув, ніби він сидить поруч із Біллі і вчиться у неї".

"Give me ball!" — стрічка про те, як Біллі Кінг ділиться всім своїм досвідом життєвим, який переживає під час свого карʼєрного сходження: про пошуки себе, своєї любові, карʼєри та постійну боротьбу за жіноцтво у спорті і не тільки.

Біллі Джин Кінг особисто прийшла на прем’єру фільму, тішилась, що вона вперше на Санденсі. Зірка тепло відгукувалася про роботу творчої команди, особливо відзначивши режисерів і редактора, який працював з усього масиву відзнятого матеріалу:

"Мені здається, що я більше люблю бути по той бік камери. Я завжди думаю про відповідальність, яку вона несе. Мені було надзвичайно цікаво спостерігати за тим, як працює вся команда", — сказала Кінг.

Режисерки вирішили знімати безпосередньо в камеру, максимально наближаючи глядача до героїні і це вдалось максимально:

"Ми хотіли, щоб камера буквально "нахилилася" до Біллі. Простору було дуже мало, команда працювала в тісноті — звук, світло, камера. Але всі знали, що мають зробити свою роботу. Камера була дуже близько, майже впритул — і саме це створило відчуття особистої розмови".

Парк-Сіті: історії отримують свободу 

Головною розмовою між людьми у чергах на перегляди фільмів, в чергах на розмовні панелі та в чергах, щоб сфотографуватись біля будки великих лейблів, питання було одне: "Чи поїдуть люди за Сандансом у Колорадо?". Адже після фестивалю 2026 року, маленьке містечко у Юті — Парк-Сіті не прийматиме більше Санденс. Багато хто запевняв, що подорожуватиме за фестивалем далі, незважаючи на те, що багато чого треба буде починати спочатку — пошуки житла, вирішувати з логістикою. Однак для багатьох Санданс 2026 стане крайнім, і назавжди буде на Мейн Стріт у маленькому гірському містечку Парк-Сіті штату Юта. 

Причина переїзду фестивалю проста, і чи найскладніша – гроші. Серед розмов у чергах звучало, що Колорадо як штат запропонував більше грошей за те, що прийматиеме фествиаль. Інші говорили, що Санданс просто хоче переїхати із консервативного штату у ліберальний. 

Місцеві люди тут радіють фестивальним активностям, однак, одночасно відчувається, як вони втомлені від постійних питань, куди піти, щоб не заблукати, яким автобусом поїхати, що не втратити прем'єрний сеанс чергового фільму. 

"Парк-Сіті — це портал, через який безліч історій отримують шанс бути почутими. З самого початку мешканці міста відкривають свої домівки й серця, віддаючи свій простір і свій час цій, на перший погляд, божевільній ідеї. Тож коли ви їсте, гуляєте вулицями чи навіть отримуєте штраф за паркування — звертайте увагу на людей навколо. Можливо, в Юті є значно більше, ніж вам здається", — влучно наголошує Юджин Ернандес, директор фестивалю та керівник програм публічного показу Sundance.

Окреме місце в черзі потрібно віддати чергам, адже тут є навіть черги на черги. Однак, кожна така черга — це як окремий світ і окреме маленьке життя, яке проживаєш, нервуєшся, знайомишся з людьми та радієш дуже, коли отримуєш 497 квиток на фільм і дивишся його мало не з висоти пташиного польоту, при тому, що маєш шанс побачити першим те, що навіть невідомо чи вийде у дистрибуцію та отримує можливість бути показаним на велику аудиторію.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, які фільми можуть отримати Оскар-2026. Оголошено головних номінантів.

Також ми розповідали про те, який серіал став найпопулярнішим у світі. Його подивилися майже усі.