Нафта України — в яких регіонах видобувають "чорне золото"

Попри постійну залежність від імпорту, Україна не є повністю позбавленою власних нафтових ресурсів. На її території є запаси, які можна розробляти, родовища, які вже працюють, і інфраструктура, яка дає змогу хоч частково стримувати тиск зовнішніх цін. 

За даними порталу видобувної галузі, офіційно підтверджені балансові запаси нафти в Україні становив 78,5 млн тонн. Цей показник не є критично малим, однак масштабний видобуток у країні досі не ведеться. 

Відповідь — у геологічних, економічних та інфраструктурних чинниках. Українські нафтові родовища, за міжнародною класифікацією, переважно дрібні, а вартість їхнього освоєння — висока. Більшість свердловин потребують модернізації або заміни. Темпи нових розвідок — мінімальні.

Де в Україні найбільше нафти

Три області мають найбільші балансові запаси:

• Полтавська — близько 15 млн т;
• Івано-Франківська — близько 14 млн т;
• Сумська — близько 14 млн т.

Але наявність запасів не дорівнює активному видобутку. Найбільше нафти викачують у:

• Сумській області — понад 690 тис. т;
• Івано-Франківській — 370 тис. т;
• Чернігівській — 250 тис. т.

Тобто, Івано-Франківська область має майже стільки ж нафти, як і Полтавська, але видобуток там суттєво менший. Причини — технічне оснащення, інвестиційний клімат і доступність родовищ.

Три головні нафтогазові зони

Українську "нафтову карту" умовно поділяють на три регіони:

Східний регіон

Найпотужніший — тут понад 50% підтверджених запасів. До нього належать Харківська, Сумська, Полтавська області. Саме тут зосереджена більшість промислових свердловин і основна частка видобутку.

Західний регіон

Івано-Франківська, Львівська та частина Чернівецької областей. Тут родовища менші, але історично найстаріші — саме звідси починався український нафтовий промисел ще за Австро-Угорщини.

Південний регіон

Найменш освоєна частина — родовища в Одеській області та шельф Чорного моря. Потенціал є, але через війну та складну логістику видобуток тут майже не ведеться.

Найбільші родовища країни

Найвідоміші українські нафтові родовища:

• Глинсько-Розбишівське (Полтавська обл.) — близько 12 млн т;
• Бугруватівське (Сумська обл.) — близько 4 млн т;
• Лопушнянське (Сумська обл.) — близько 3,5 млн т.

Глинсько-Розбишівське — єдине родовище середнього масштабу, решта — дрібні або дуже дрібні. Це критично важливо: великі родовища дозволяють будувати індустріальний видобуток, дрібні ж — вимагають точкових, затратних технологій і часто не окуповуються без державної підтримки.

Проблеми видобутку: що стримує розвиток

Навіть за наявності запасів, видобуток в Україні зростає повільно. Причини:

1. Старі свердловини. Багато з них не оновлювались десятиліттями.
2. Низький приріст нових родовищ. Наприклад, у 2020 році — лише 141 тис. т нових запасів, тоді як у 2019 році — 750 тис. т.
3. Слабка геологорозвідка. Через дефіцит інвестицій нові перспективні ділянки не досліджуються.
4. Імпортозалежність. Через значно нижчу ціну імпортної сировини багато компаній віддають перевагу саме їй.

Війна і нафта: що змінилося після 2022 року

Повномасштабна війна змусила Україну переосмислити значення енергонезалежності. Хоча нафта не є головним джерелом енергії для населення, її значення для військових, транспорту та економіки — критичне.

Держава почала поступово підтримувати нафтогазову галузь, зокрема через:

• податкові стимули для нових видобувних проєктів;
• спрощення доступу до ліцензій;
• створення окремого фонду для геологорозвідки.

Проте реальний ефект цих заходів стане помітним не раніше 2026-2027 років.

Як повідомлялось, світ нафти надзвичайно різноманітний, налічуючи близько сотні унікальних видів, оскільки практично кожне родовище дає свій особливий сорт. Ці різновиди суттєво відрізняються за характеристиками, що безпосередньо впливає на їхню ринкову вартість.

Також ми розповідали, що відкриття величезних покладів надчистого природного водню в Західній Африці може кардинально змінити світову енергетичну мапу, пропонуючи реальну альтернативу викопному паливу. Це безвуглецеве джерело енергії, виявлене інженерами та вченими, відкриває шлях до декарбонізації та зменшення глобальної залежності від нафти й газу.