Договір про спільне проживання — що це та коли він потрібний

У сучасному світі все більше пар живе разом без офіційного оформлення шлюбу. За законом, майно, яке вони купують в цей період, може вважатися їхньою спільною власністю. 

Про те, що таке договір про спільне проживання та що в ньому можна вказати, пояснили фахівці Міністерства юстиції України.

Як ділиться майно людей, які не перебували в шлюбі, але проживали разом

Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України, якщо чоловік і жінка живуть разом як одна сім’я, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, яке вони придбали під час спільного проживання, вважається їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не передбачено письмовим договором.

Майно, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, підпадає під положення глави 8 Сімейного кодексу, які регулюють порядок володіння, користування та розпорядження майном подружжя.

На практиці довести, що певне майно належить до спільної сумісної власності, буває складно, особливо якщо стосунки між партнерами погіршилися.

У разі розриву відносин і відсутності домовленості щодо поділу майна питання вирішується через судовий позов про визнання факту спільного проживання та визнання майна спільною сумісною власністю з поділом.

Що можна вказати в договорі про спільне проживання

Щоб уникнути конфліктів і захистити права обох сторін, юристи радять укладати договір про спільне проживання. Це важливий юридичний інструмент для врегулювання відносин між людьми, які живуть разом без офіційного шлюбу.

Важливо, щоб жоден із партнерів не перебував у зареєстрованому шлюбі. У такому договорі можна передбачити:

• дату початку спільного проживання;
• способи поділу майна у разі припинення стосунків;
• порядок користування спільним та особистим майном;
• правовий режим майна, придбаного під час спільного життя;
• інші умови, дозволені законодавством і не суперечливі з моральними нормами суспільства.

Однак договір не регулює особисті стосунки між партнерами або між ними та дітьми.

Як оформити договір

Документ оформлюється письмово. Нотаріальне посвідчення законом не обов’язкове, але має переваги. Нотаріус:

• визначає цивільну дієздатність сторін;
• перевіряє відповідність змісту договору закону і волі сторін;
• допомагає скласти проєкт договору та роз’яснює нюанси правочину;
• переконується, що обидві сторони однаково розуміють умови та наслідки правочину.

В Міністерстві юстиції наголошують, що такий договір створює прозорість у майнових та фінансових питаннях і формує надійну правову основу для спільного життя.

Раніше ми писали, що пожертва — це благородний вчинок, але навіть щирі наміри потребують юридичної точності. Вона нагадує договір дарування, проте має власні особливості, які важливо враховувати.

Також ми розповідали, що розлучення — складний та емоційно виснажливий процес. Часто пари мають спільне майно або кредити на спільні потреби, що може стати джерелом суперечок щодо їхнього поділу та погашення.