Аліменти після розлучення — чи повинен чоловік платити колишній

Тема фінансів у шлюбі часто викликає обговорення. Особливо, коли йдеться про те, чи має чоловік утримувати дружину, враховуючи сучасну тенденцію до рівного розподілу обов’язків у сім’ї.

Про те, чи повинен чоловік підтримувати грошима колишню дружину у 2026 році, зазначається у 76 статті Сімейного кодексу України.

Коли чоловік зобов’язаний підтримувати дружину

Закон передбачає фінансову допомогу дружині у таких ситуаціях (ст. 84 Сімейного кодексу):

• під час вагітності;
• при догляді за дитиною до 3 років (якщо чоловік — батько);
• при догляді за дитиною з фізичними або психічними вадами до 6 років (якщо чоловік — батько).

Це право поширюється незалежно від того, працює дружина чи ні, і від її фінансового становища, за умови, що чоловік може надавати допомогу.

Право на утримання не поширюється на того, хто поводився непорядно у шлюбі або став непрацездатним через умисний кримінальний злочин, якщо це доведено судом.

Чи повинен чоловік підтримувати грошима колишню дружину

За українським законодавством чоловік і дружина разом несуть відповідальність за матеріальне забезпечення сім’ї. Це означає, що закон не зобов’язує одного з подружжя фінансово утримувати іншого. Але подібні умови можна прописати у шлюбному договорі.

Право на фінансову допомогу виникає у певних випадках. Так, згідно зі статтею 75 Сімейного кодексу, утримання (аліменти) може отримати той з подружжя, хто непрацездатний і потребує допомоги, якщо інший здатний її надати. До непрацездатних належать:

• люди пенсійного віку;
• люди з інвалідністю I–III групи.    

Допомога може знадобитися, якщо доходів подружжя недостатньо для забезпечення мінімального прожиткового рівня. Також право на утримання зберігається, якщо один із подружжя став непрацездатним через протиправні дії іншого.

Раніше ми писали, що громадяни України можуть вільно користуватися своїм майном — продавати, дарувати чи передавати у спадок. Однак навіть оформлення дарчої потребує певних витрат.

Також ми розповідали, що майно, придбане подружжям під час шлюбу, зазвичай вважається їхньою спільною власністю, навіть якщо один із подружжя не мав доходу. Проте при розлученні майно ділиться не завжди порівну.