Плазмові телевізори — чому їх досі згадують із любов'ю

Плазмові телевізори ще не так давно уособлювали "домашній кінотеатр": глибокий чорний колір, висока контрастність і відчуття занурення зробили їх культовими серед шанувальників якісного зображення. Попри це, технологія зникла з полиць магазинів, але досі викликає ностальгію в багатьох власників.

Про це пише GSMinfo.

Як працювала плазма і чим вона підкорила глядачів

Принцип плазмового телевізора будувався на мікроскопічних комірках, заповнених газом — зазвичай ксеноном або неоном. Кожен піксель складався із трьох субпікселів (червоного, зеленого та синього): коли на комірку подавали напругу, газ іонізувався та перетворювався на плазму, що починала проводити струм. Світіння виникало в ультрафіолетовому діапазоні й "підсвічувало" фосфорний шар, який уже й формував видиме зображення на екрані.

Саме така схема давала те, за що плазму любили найбільше: насичені кольори, високу контрастність, широкі кути огляду та виразний "глибокий" чорний. Для перегляду фільмів це часто означало більш кінематографічне сприйняття картинки, ніж у багатьох альтернатив того часу.

Цікаво, що плазмові панелі запам'яталися ще й помітним тепловиділенням. У побуті це інколи сприймали як кумедну особливість, але взимку дехто навіть вважав її практичною — телевізор міг додатково підігрівати кімнату.

Чому плазмові телевізори зникли з ринку

Популярність плазми не врятувала її від слабких місць. Одним із найбільш неприємних був ефект вигоряння (burn-in): статичні елементи зображення могли залишати помітні сліди на екрані. З часом виробники намагалися зменшити цю проблему — зокрема, завдяки технології Real Black Drive від Panasonic — однак загальну тенденцію це не змінило.

Ще одна причина — високе енергоспоживання. Іонізація газу потребувала значних витрат електроенергії, через що плазмові телевізори програвали більш економним рішенням.

Додатково плазма мала і суто "побутові" мінуси: такі пристрої були важкими, громіздкими та дорогими у виробництві. На цьому тлі дедалі активніше розвивалися РК-телевізори з LED-підсвіткою — тонші, легші й енергоефективніші, тож саме вони поступово витіснили плазмові панелі з масового ринку.

Втім, навіть після завершення виробництва чимало користувачів і сьогодні називають плазму еталоном за якістю зображення. Дехто досі продовжує користуватися такими телевізорами, а слово "плазма" нерідко вживають як узагальнення для великих сучасних екранів — хоча сама технологія вже давно залишилася в минулому.

Нагадаємо, якщо звук телевізора розчаровує навіть більше, ніж зображення, це ще не означає, що варто негайно купувати саундбар чи домашній кінотеатр. У більшості сучасних моделей достатньо скоригувати кілька налаштувань у меню.

Також ми писали, що з часом смарттелевізори часто втрачають швидкодію. Водночас придбання нового телевізора чи окремої приставки — не єдиний спосіб повернути більш плавну роботу пристрою.