Коли варто вмикати авіарежим у смартфоні і чому це корисно

У багатьох користувачів досі є відчуття, що "режим польоту" потрібен лише під час перельотів. Насправді ця скромна іконка з літаком приховує низку корисних сценаріїв, які можуть помітно покращити ваш досвід користування смартфоном щодня.

Про це пише iTechua.

Що робить "режим польоту" насправді

Коли ви натискаєте на значок літачка, смартфон відключає стільниковий зв'язок, Wi-Fi, Bluetooth та GPS. Це не "карантин" для пристрою, а коротка пауза, що дає телефону відпочити від постійного обміну даними й пошуку мереж. При цьому Wi-Fi та Bluetooth можна знову ввімкнути вручну, залишивши стільниковий зв'язок вимкненим — зручно, коли потрібен інтернет, але не хочеться отримувати дзвінки.

Один із найпомітніших ефектів — швидша зарядка. Якщо у вас залишилось близько 5% заряду, активація режиму польоту дає змогу заповнити батарею на 30-40% швидше: телефон витрачає менше енергії на фонову синхронізацію, пошук мереж і передавання даних.

"Авіарежим" також допомагає усунути проблеми зі зв'язком. Якщо смартфон раптово перестав ловити мережу, достатньо ввімкнути режим польоту на приблизно 10 секунд, а потім вимкнути його — це перезапускає бездротові модулі й змушує телефон під'єднатися до найстабільнішого сигналу. Такий трюк працює і в роумінгу.

У зонах зі слабким покриттям стільникової мережі режим польоту перетворюється на інструмент економії заряду. Коли телефон постійно намагається "дотягнутися" до вишок, батарея тане на очах. Якщо ви на дачі, в підвалі, у поході чи просто в місці з поганим сигналом, варто тимчасово увімкнути авіарежим: смартфон може протриматися вдвічі довше. При цьому камера, офлайн-музика, ігри без інтернету та електронні книги працюють без обмежень.

Нагадаємо, у багатьох смартфонів батарея може швидко розряджатися навіть тоді, коли пристроєм майже не користуються. Часто причина полягає не у "втомленому акумуляторі", а в одній активній у фоні функції, яка постійно споживає енергію.

Також ми писали, що наприкінці 2000-х смартфони сприймалися як особистий конструктор: їх можна було перепрошивати, знімати обмеження та налаштовувати під себе майже кожен аспект. Сучасні ж моделі стали значно стабільнішими й захищенішими, але разом із цим користувачі втратили частину контролю над власними пристроями.