Дитина у 2 роки мовчить — норма чи привід для паніки

У кожного малюка свій темп розвитку, але є певні орієнтири, які важливо знати. Психологиня Катерина Близнюк, яка працює з дітьми з особливостями, розповіла про навички, які повинні бути сформовані у дитини приблизно у півтора року.

Про те, що має насторожити батьків, вона розповіла у своєму Instagram.

Ознаки розвитку дитини у віці 1-2 роки

На цьому етапі малюк вже повинен звертатися до мами чи тата — хоча б звуками типу "ма", "па" або словами "мама", "тато". Також у лексиконі має бути щонайменше п’ять слів. Ще важливі:

• вказівний жест (дитина показує пальчиком, що її цікавить);
• вміння звертати увагу дорослого — наприклад, показати щось пальцем і подивитися, чи помітив хтось;
• звуконаслідування — коли дитина намагається наслідувати звуки тварин (мяу, гав, муу);
• імітація простих дій — махає "па-па", прикладає іграшковий телефон до вуха, дає "п’ять";
• розуміння простих інструкцій — наприклад, "принеси чашку" чи "дай м’яч татові";
• знання частин тіла — дитина має показувати носик, вушка, очки;
• прагнення до гри разом з дорослими — взаємодія має бути активною.

Якщо все це відсутнє, варто звернути увагу на поведінку малюка, адже деякі моменти можуть бути ранніми "дзвіночками" порушення розвитку, зокрема РАС (розлад аутистичного спектра).

Що може насторожити в поведінці дитини:

• не дивиться в очі;
• не реагує на ім’я;
• не тягнеться на руки, не проявляє емоцій, коли його обіймають;
• плаче якось "порожньо", без інтонацій;
• не цікавиться іграшками;
• мовчить або тільки повторює слова (ехолалії);
• не намагається спілкуватися, навіть жестами;
• мовлення могло з’явитися, але зникло;
• не хоче доторків, реагує на них криком;
• не виявляє емоцій, не співпереживає;
• не імітує дії дорослих (наприклад, не повторює рухи, як чистити зуби);
• грається дивно — крутить одне колесо машинки, стукає чимось по столу годинами;
• обирає тільки певну їжу, одяг, ігри, і відмовляється від усього нового;
• не любить зміни — якщо закінчити прогулянку, може бути істерика;
• дуже гучні або різкі звуки можуть викликати страх або, навпаки, радість;
• не розуміє, де небезпека — може без страху вибігти на дорогу.

Якщо ви бачите у дитини одну або кілька таких ознак — це ще не діагноз. Але зволікати не варто: краще звернутись до фахівця. Лише кваліфікований лікар може визначити, чи є привід для занепокоєння, або заспокоїти вас. Чим раніше розпочато спостереження та підтримку, тим кращі результати в майбутньому.

Раніше ми писали про те, чи може стрес мати негативний вплив на імунітет.

Також ми повідомляли, як швидко взяти себе в руки, якщо настрою зовсім немає.