Здивують усіх — які речі кричали про багатство в СРСР

У часи радянського дефіциту навіть побутові речі мали свою соціальну "вагу". Те, що стояло на полицях, висіло на стінах чи просто світилося з-під стелі, часто говорило про фінансове становище родини більше, ніж будь-які слова. 

Прагнення до показного достатку було реакцією на брак вибору — у середовищі обмеженого асортименту будь-який якісний предмет набував статусу "предмета престижу", пише "Радіо Трек".

Люстра "Каскад": блиск, якого прагнули всі

У верхній частині вітальні, під стелею, часто красувалася люстра "Каскад" — багатоярусна, з підвісками, що імітували кришталь. Цей світильник був не просто освітленням, а справжнім трофеєм. Дістати "Каскад" було непросто: товар дорогий, дефіцитний і з'являвся на полицях магазинів рідко. Придбати його без "блату" або додаткових зусиль було практично неможливо.

Саме тому така люстра миттєво перетворювала кімнату на вітрину статусу. Гості звертали увагу, хазяї пишалися. У деяких випадках люстра ставала частиною своєрідного внутрішнього "соцзмагання": у кого більша, у кого з "фірмовими" елементами, у кого з Польщі.

Килим на стіні: тепло, тиша і демонстрація статусу

Ще один маркер достатку — килим. Причому не стільки на підлозі, скільки на стіні. Такий килим виконував одразу кілька функцій: по-перше, демонстрував "рівень" родини; по-друге, утеплював стіни; по-третє, поглинав звук у "панельках" із поганою шумоізоляцією.

Килими мали насичені орнаменти, червоно-коричневі або гірчичні відтінки. Вони були здебільшого туркменського або молдавського виробництва, а придбати їх можна було після кількох годин або днів у черзі. Розміщення на стіні додавало інтер’єру вигляду "дорогого", хоча з сучасного погляду це радше символ епохи, ніж естетики.

Сервант: вітрина розкоші

Саме сервант був найбільш очевидним і універсальним маркером статусу. Уявити собі радянську квартиру "із достатком" без серванта було майже неможливо. Це була масивна шафа зі скляними дверцятами, де зберігалися всі головні скарби родини — від кришталю до фарфорових статуеток, старих фото та реліквій.

Однак головне — не функціональність. Сервант був вітриною престижу. Він не лише зберігав предмети — він їх експонував, створюючи майже музейну композицію. Більшість родин обирали сервант із двох причин: показати, що "можемо собі дозволити", і створити атмосферу впорядкованості, стабільності та смаку.

Кришталеві сервізи: краса, яку не чіпали руками

У сервантах завжди стояли кришталеві фужери, вази та салатниці. Саме кришталь символізував урочистість і багатство, хоча майже ніколи не використовувався у повсякденному житті.

Виймати ці предмети дозволялося лише у виняткових випадках — на ювілей, весілля, хрестини або Новий рік. Або ж ніколи. У багатьох родинах кришталь стояв роками, вкритий пилом і вічною надією на "особливу нагоду". Але свою головну функцію він виконував: візуально підтверджував добробут.

Магнітофон чи телевізор: вікно у світ і предмет заздрощів

Побутова техніка — окрема категорія престижу. Наприклад, кольоровий телевізор або бобінний магнітофон — це був справжній прорив. Вони не лише розважали, а й демонстрували технічну "просунутість" родини.

Якщо в когось був імпортний телевізор (наприклад, японський), це викликало щиру повагу, а іноді й підозру — звідки? Але у будь-якому випадку такий девайс точно свідчив: у цій квартирі живе непроста сім’я.

Як повідомлялось, звичайні предмети радянської епохи сьогодні є цінними раритетами для колекціонерів, які готові викласти за них чималі суми. Тож не поспішайте викидати старі речі з бабусиного горища — серед них цілком може знайтися справжній скарб. Ретельна перевірка старих речей може принести несподіваний фінансовий бонус.

Зазначимо, паркетна підлога "ялинкою" була типовою ознакою радянських квартир сталінської та хрущовської епох. На відміну від дешевших матеріалів, таких як лінолеум чи ДВП, паркет домінував у масовому будівництві СРСР не через естетику, а завдяки економічним, промисловим і логістичним особливостям радянської системи того часу.