Сумісна власність — коли нерухомість перестає бути спільною

Спільна сумісна власність на нерухомість, яка виникає між подружжям під час шлюбу, є важливим аспектом сімейного права. Вона охоплює майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не передбачено законом чи договором. Але доволі часто виникають ситуації, коли спільна сумісна власність на нерухомість втрачає свою силу.

Одна з найпоширеніших ситуацій, коли спільна сумісна власність припиняється, — це розлучення. Як пояснює адвокатка Оксана Філіпова, після офіційного розірвання шлюбу все майно, набуте під час спільного життя, перестає вважатися спільною власністю.

"У разі розлучення подружжя або домовляється між собою, або звертається до суду — саме тоді визначається, кому яке майно належить", — зазначає юристка.

Що втрачає статус спільної власності після розлучення:

• житло, придбане під час шлюбу (за винятком спадкового або подарованого);
• земельні ділянки, машини, гаражі;
• інше рухоме та нерухоме майно, набуте спільно.

За загальним правилом, усе майно, що набуте під час шлюбу, є спільним, якщо інше не обумовлено в шлюбному договорі. Навіть якщо один із подружжя оформив майно на себе, це ще не означає, що воно не належить обом.

Коли поділ майна веде до припинення права спільності

Ще один ключовий механізм припинення спільної сумісної власності — це поділ майна. Його можна здійснити як під час шлюбу, так і після його припинення. Найчастіше це відбувається через укладання угоди між сторонами або через суд.

Існує два основні варіанти поділу:

• за домовленістю — подружжя самостійно визначає, хто що отримує;
• через суд — якщо згоди досягти не вдалося.

У кожному з варіантів після визначення часток кожен з подружжя набуває право на окрему власність, а статус спільності автоматично припиняється.

"Після укладання угоди або набрання чинності судовим рішенням кожен із подружжя отримує свою частку, і право спільної сумісної власності автоматично припиняється", — уточнює Філіпова.

Втрата права спільності через шлюбний договір

Нерідко подружжя наперед прописує майнові умови в шлюбному договорі. У ньому може бути визначено, яке майно вважається особистим, а яке — спільним. Такий документ дозволяє не тільки уникнути майбутніх суперечок, а й заздалегідь позбавити деякі об’єкти статусу спільної сумісної власності.

Поширені пункти в шлюбному договорі:

• визначення, що квартира, куплена за власні кошти одного з подружжя, є його особистою;
• встановлення окремої форми розпорядження доходами;
• умови набуття або передачі власності в разі розлучення.

"Шлюбний договір — це ефективний інструмент для запобігання конфліктам. Його укладення може як змінити, так і припинити режим спільності", — підкреслює Філіпова.

Випадки, коли припинення відбувається без розлучення

Іноді подружжя припиняє фактичне користування майном спільно, навіть не розлучаючись. Це трапляється, коли один із партнерів продає свою частку, передає нерухомість родичам або оформлює на третю особу. У таких ситуаціях, якщо обидва згодні на поділ, або одна сторона добровільно відмовляється від прав, право спільної сумісної власності також припиняється.

Сценарії припинення спільності без розлучення:

• продаж частини спільного майна за згодою другого з подружжя;
• дарування однієї зі сторін своєї частки;
• оформлення розділу через нотаріальну угоду.

Проте тут важливо дотримуватися юридичної форми — інакше така передача може бути оскаржена.

Припинення спільної власності після смерті

Юридичною підставою для припинення спільної сумісної власності є й смерть одного з подружжя. У такій ситуації відбувається спадкування — частина майна переходить спадкоємцям померлого, а інша залишається за другим з подружжя.

"Після смерті одного з подружжя право спільної сумісної власності припиняється. Але важливо враховувати, чи є заповіт, оскільки він може істотно змінити структуру спадщини", — нагадує адвокатка.

У разі відсутності заповіту майно ділиться так. 50% належить другому з подружжя (як частка у спільній власності). Решта розподіляється між спадкоємцями першої черги — дітьми, батьками, подружжям.

Наявність заповіту може повністю змінити стандартний розподіл — все залежить від волі померлого.

Судовий розподіл як механізм припинення права

Коли добровільна угода неможлива, сторони звертаються до суду. Судовий розгляд передбачає подання доказів, оцінку майна та винесення рішення, що чітко визначає частки кожного. Після такого рішення спільне право власності перестає діяти.

Результатом такого процесу є:

• фіксоване рішення про належність конкретного майна;
• правова втрата статусу спільної сумісної власності;
• можливість самостійного розпорядження своєю часткою.

"Таким чином, спільна сумісна власність припиняється не лише після розлучення, а й у випадках зміни правового режиму майна за домовленістю або рішенням суду", — підсумовує Філіпова.

Як повідомлялось, хоча слова "власник" і "співвласник" можуть здаватися схожими, насправді між ними існує значна юридична різниця, яка у 2025 році набуває ще більшого значення. Ваш статус — власник чи співвласник — безпосередньо впливає на право розпоряджатися нерухомістю, зокрема на можливість її продажу, оренди чи реєстрації інших осіб.

Також ми розповідали, що у Хмельницькому жінка понад десять років мешкала в квартирі, доглядаючи за нею, роблячи ремонти та сплачуючи комунальні послуги, і сподівалася оформити право власності за набувальною давністю. Проте, суд не підтримав її позов, відмовивши у визнанні цього права.