Право власності на землю — що є підставою для припинення

Право власності на земельну ділянку дає змогу володіти, користуватися та розпоряджатися землею. Це означає, що власник може продавати, дарувати, обмінювати, передавати у спадок чи здавати ділянку в оренду, якщо це не суперечить закону. Проте право власності може бути припинене з різних причин, які чітко визначені законодавством України.

Окрім підстав для набуття права власності, глава 22 Земельного кодексу України визначає підстави, порядок і механізм припинення прав на землю як для юридичних осіб, так і для громадян, наголошує експерт "Земельного фонду України" Сергій Коновалов.

Закон розрізняє добровільні й примусові підстави припинення права власності. 

Добровільна відмова від права власності на землю

Власник земельної ділянки має право добровільно відмовитися від своєї власності. Це може статися, коли утримання ділянки більше не вигідне або власник не планує її використовувати. У такому разі особа подає письмову заяву до органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади.

За словами Коновалова, добровільна відмова оформлюється лише на користь держави або територіальної громади, і така передача є безоплатною.

У разі ухвалення рішення органами влади укладається угода про передачу права власності, яка має бути нотаріально посвідчена.

Втрата власності через смерть без спадкоємців

У разі смерті власника земельної ділянки та відсутності спадкоємців земля переходить у державну або комунальну власність. Такий сценарій є типовим для осіб без родичів або тих, хто не склав заповіт.

Цей механізм регламентується як цивільним, так і земельним законодавством.

Відчуження ділянки власником

Продаж, дарування, міна або інші дії, спрямовані на передачу земельної ділянки іншій особі, є формою припинення права власності. Це відбувається на добровільних засадах.

"Коли власник сам вирішує розпорядитися майном — це класична підстава для припинення його прав на ділянку", — зазначає Коновалов.

Звернення стягнення на земельну ділянку

У разі невиконання зобов’язань за кредитом земельна ділянка, яка була предметом застави або іпотеки, може бути вилучена на користь кредитора. Власник може втратити право на землю на підставі судового рішення.

"Таке стягнення може здійснюватися відповідно до Закону України "Про іпотеку" або "Про заставу", якщо власник не виконав умов договору", — пояснює Коновалов.

Примусове вилучення для суспільних потреб

Держава має право примусово вилучити земельну ділянку, якщо вона необхідна для суспільних потреб — наприклад, для будівництва доріг, шкіл, лікарень. Це можливо лише у виняткових випадках і за умови попереднього повного відшкодування вартості майна.

Підстави та порядок такого вилучення регулює Закон України "Про відчуження земельних ділянок… для суспільних потреб".

"Така процедура можлива лише за винятком, і право власності припиняється виключно після повного відшкодування власнику", — підкреслює експерт.

Конфіскація за рішенням суду

У разі порушення закону або в рамках кримінального провадження суд може ухвалити рішення про конфіскацію земельної ділянки. Цей винятковий захід застосовується рідко, але є законодавчо передбаченим.

Конфіскація — це форма покарання і не має нічого спільного з добровільним чи економічно обумовленим припиненням права власності.

Вимога продати землю через обмеження статусу особи

Якщо земельна ділянка потрапила у власність іноземної особи або особи без громадянства, така особа зобов’язана відчужити її у встановлений законом строк. У разі невиконання вимоги право власності буде припинено.

Як повідомлялось, в Україні громадяни мають право на безплатне отримання земельної ділянки від держави, що гарантовано Земельним кодексом. Це право регулюється чіткими нормами щодо розмірів ділянок та умов їх отримання, а також має обмеження, що діють, зокрема, під час воєнного стану.

Також ми розповідали, що відсутність права власності на землю під будинком значно обмежує можливості її власника. Без приватизації ви не можете продати, обміняти або передати нерухомість у спадок, що створює юридичні ризики. Це може призвести до втрати прав на ділянку, якщо вона перебуває лише в користуванні.