Поділ спільного майна — в Мін'юсті розкрили головні нюанси

Поділ та виділ майна у спільній частковій власності є важливими механізмами реалізації прав співвласників. Розуміння їхніх особливостей та правильне застосування норм законодавства допоможе уникнути конфліктів та забезпечити справедливий розподіл майна між співвласниками.

Як пояснили у Міністерстві юстиції, спільна часткова власність передбачає володіння майном двома або більше особами з визначенням часток кожного у праві власності. Це означає, що кожен співвласник має не конкретну фізичну частину майна, а частку у праві власності на все майно. Відповідно до Цивільного кодексу України, співвласники мають право поділити майно або виділити свою частку в натурі.

Виділ частки в натурі

Згідно зі статтею 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі своєї частки зі спільного майна. Якщо виділ у натурі неможливий або заборонений законом, наприклад коли річ є неподільною, співвласник може отримати від інших співвласників грошову або іншу матеріальну компенсацію вартості своєї частки. Важливо зазначити, що така компенсація надається лише за згодою співвласника, який бажає виділитися. Після отримання компенсації його право на частку у спільній власності припиняється.

У разі виділу частки в натурі для співвласника, який здійснив виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Він набуває право власності на виділене майно, яке у випадках, передбачених законом, підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Поділ спільного майна

Майно, що перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між усіма співвласниками за їхньою домовленістю. У разі поділу спільного майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна також укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відмінності між поділом та виділом частки

При поділі майно розподіляється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються для всіх. Натомість при виділі частки правовідносини спільної часткової власності зберігаються, але припиняються лише для того співвласника, який здійснив виділ. Винятком є ситуація, коли майно належить двом співвласникам; у такому випадку виділ частки одного з них фактично є поділом спільного майна.

Особливості для опікунів та піклувальників

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу України, опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо поділу або виділу нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва чи іншого цінного майна, власником якого є підопічний. Піклувальник може надати згоду на такі правочини лише з дозволу органу опіки та піклування.

Практичні аспекти та судова практика

У випадках, коли співвласники не можуть дійти згоди щодо поділу або виділу майна, питання вирішується в судовому порядку. Суд враховує технічну можливість поділу майна без завдання йому значної шкоди та відповідність виділених частин розміру часток співвласників. Якщо виділ у натурі неможливий, суд може присудити грошову компенсацію.

У міністерстві наголосили, що добудови або поліпшення, здійснені одним зі співвласників, не стають об'єктом спільної власності, а належать тому, хто їх здійснив, що підтверджується судовою практикою.

Ми вже розповідали про те, як правильно оформити майно у 2025 році, щоб уникнути його поділу під час розлучення. Адже не всі шлюби тривають вічно, і, на жаль, багато пар розпадаються через різні причини. Іноді це призводить до конфліктів щодо поділу спільного майна, коли один із партнерів намагається отримати більше, ніж йому належить за законом.

Крім того, ми розглядали, чому згода одного з подружжя на угоди з нерухомістю є обов'язковою вимогою, а не просто формальністю. Угоди з нерухомістю потребують особливої уваги до юридичних деталей. Оформлення згоди чоловіка або дружини на купівлю або продаж житла є одним із ключових моментів, який може вплинути на законність угоди. Ігнорування цього питання може призвести до серйозних наслідків для обох сторін.