Золото у світі — які країни мають найбільші запаси

Золото залишається одним із найпотужніших фінансових інструментів, що забезпечує економічну стабільність країн у часи криз і невизначеності. Величезні запаси цього металу, якими володіють провідні країни, не лише вражають, а й відіграють ключову роль у підтримці національних валют та формуванні глобального економічного впливу. 

Обсяги золотих запасів деяких країн приголомшують своїми масштабами і демонструють глибину фінансових амбіцій, пише видання World Gold Council.

Запаси золота США і фортеця Форт Нокс

Найбільшими запасами золота у світі володіють Сполучені Штати Америки. На сьогодні їхні резерви сягають близько 8 133,5 тонн. Основна частина зберігається у знаменитому Форт-Ноксі в Кентуккі, інші — у сховищах Денвера та Сан-Франциско.

Звіт Всесвітньої золотої ради підкреслює, що ці активи відіграють фундаментальну роль у зміцненні позицій долара як головної резервної валюти світу. Золото для США — це не лише страховка від валютної волатильності, а й інструмент збереження глобального впливу.

До того ж, американська фінансова система базується не тільки на золоті: валютні резерви країни перевищують 910 мільярдів доларів, створюючи потужний економічний захист.

Золото Німеччини і європейська стабільність

Друге місце у світовому рейтингу займає Німеччина з резервами у 3351,5 тонн. Частина золота зберігається у Франкфурті, проте значні обсяги залишаються за межами країни — у США та Великій Британії. Це спадщина часів Холодної війни, коли активи переміщували з міркувань безпеки.

У 2010-х роках Німеччина розпочала процес повернення золота на батьківщину, щоб посилити довіру суспільства та підвищити прозорість. Як ключовий гравець єврозони, країна забезпечує стабільність євро завдяки своїм резервам.

Запаси золота Італії як економічний стабілізатор

Третє місце належить Італії, яка володіє приблизно 2 451,8 тоннами золота. Більшість зберігається у сховищах Банку Італії, але частина активів розміщена в Швейцарії та Великій Британії.

Економіка Італії чутлива до зовнішніх факторів — коливань у туризмі чи промисловості. Тому золоті резерви виконують роль стабілізатора. Золото Італії не лише гарантує фінансове здоров’я країни, а й підтримує колективну стійкість євро.

Китайські запаси золота і стратегія незалежності

Китай активно нарощує золоті активи, які вже перевищили 2 279,6 тонн. Це частина довгострокової політики зменшення залежності від долара США та посилення позицій юаня.

Народний банк Китаю систематично збільшує резерви за рахунок внутрішнього видобутку та офіційних закупівель. Додатковою опорою виступають валютні активи країни, які перевищують 3,2 трильйона доларів.

"Накопичення золота є сигналом амбіцій Китаю отримати більший контроль над своєю фінансовою долею і зміцнити глобальний статус юаня", — пише видання.

Інші країни зі значними золотими запасами

Окрім лідерів, вагомі резерви мають і інші держави. У Швейцарії, традиційно відомій фінансовою надійністю, зберігається понад 1000 тонн золота. Індія, яка активно розвиває економіку та має багатовікову культуру використання золота, також входить у десятку світових лідерів.

Велика Британія, Польща та Японія володіють значними запасами, що дозволяє їм укріплювати валютну стійкість і захищати фінансову систему від глобальних потрясінь.

Чому золоті запаси важливі для майбутнього

У світі, де фінансові ринки піддаються ризикам, золото залишається "тихою гаванню". Воно дозволяє країнам уникати надмірної залежності від долара чи євро, а також виступає страховкою на випадок економічних криз.

За оцінками аналітиків, у найближчі десятиліття роль золота може тільки зростати. Країни, які вже накопичили величезні запаси, отримають додаткові переваги у боротьбі за глобальний вплив.

Як повідомлялось, Китай є світовим лідером із видобутку золота, щороку виробляючи сотні тонн цього металу. Обсяги видобутку в інших країнах залежать від запасів родовищ і рівня технологій.

Також ми розповідали, що золото і рутеній просочуються на поверхню Землі з її ядра. Таке сенсаційне відкриття зробили німецькі геохіміки з Геттінгенського університету, досліджуючи вулканічні "гарячі точки" на Гаваях.