Сонячна енергія на Місяці — як нова енергетика змінить місії NASA
Американська компанія Redwire Corporation, що базується у Флориді, зробила значний крок у розвитку космічних технологій, успішно завершивши початкові випробування своїх інноваційних сонячних панелей ROSA (Roll-Out Solar Arrays). Ці панелі можуть стати основним джерелом енергії для майбутньої місячної станції NASA — Lunar Gateway. Завдяки унікальній конструкції та вражаючій продуктивності, вони обіцяють змінити підхід до забезпечення енергією космічних місій.
Технологія ROSA вирізняється своєю компактністю і потужністю, пише видання Interesting Engineering. Панелі здатні генерувати до 60 кВт електроенергії, що робить їх найефективнішими серед усіх сонячних систем, розроблених для космосу. Це досягнення є результатом багаторічних інновацій, спрямованих на створення легких, але потужних джерел енергії для тривалих космічних місій.
Нове покоління сонячних панелей: не гуде, а розгортається
Розробка Redwire базується на принципі акумульованої енергії деформації: у панелях немає електродвигунів. Замість цього використовуються композитні балки, що накопичують пружну енергію і автоматично розгортають панелі після запуску.
"Ці ROSA — справжній прорив, який виведе пілотовані польоти на новий рівень", — заявив президент космічного підрозділу Redwire Адам Біскнер.
Потужність у кожному кубі: технічні характеристики ROSA
Redwire стверджує, що їхні ROSA мають унікальні показники:
- Щільність збереженої енергії — 40 кіловат на кубічний метр.
- Співвідношення потужність/маса — 100-120 Вт на кілограм.
- Потужність одного крила — 60 кВт (для порівняння: сонячні панелі на МКС — 20-30 кВт).
Ці параметри роблять ROSA не просто новинкою, а потенційно ключовим елементом наступного покоління космічної інфраструктури. В умовах, де кожен кілограм на рахунку, легкість та ефективність таких систем критично важливі.
До Місяця — не через Білий дім: політичні ризики для Gateway
Lunar Gateway — це майбутня орбітальна станція NASA, яка має обертатися навколо Місяця та підтримувати програму Artemis. Станція стане плацдармом для довготривалих місій на Місяць, а згодом — і для місій до Марса.
Однак проєкт Gateway неодноразово опинявся під загрозою. Адміністрація Дональда Трампа свого часу запропонувала скоротити бюджет NASA, виключивши з нього витрати на цю місячну станцію. Це викликало хвилю занепокоєння у науковій спільноті, хоча остаточно програму так і не було скасовано.
На сьогодні Gateway залишається частиною програми Artemis, і запуск станції заплановано орієнтовно на 2027 рік.
Співпраця NASA, Maxar і Redwire: ланцюг до Місяця
NASA обрало компанію Maxar Technologies для створення енергетичного та рушійного модуля для Gateway. У свою чергу Maxar підписала контракт із Redwire на виробництво двох крил ROSA.
Відповідно до умов угоди, Redwire має передати панелі компанії Maxar у 4 кварталі 2025 року. Це означає, що вже за півтора року технологія може перейти з тестової фази до інтеграції в реальні космічні системи.
Чому це важливо: не просто панелі, а ключ до далекого космосу
Потужні, легкі та надійні джерела енергії — одна з головних умов розвитку пілотованих польотів у далекий космос. Станція Gateway, на відміну від Міжнародної космічної станції, повинна працювати автономно в умовах глибокого космосу, де лагодження або заміна компонентів — питання років, а не днів.
Саме тому ROSA Redwire може стати прототипом для майбутніх енергетичних систем не лише на Місяці, а й на Марсі чи в інших частинах Сонячної системи.
Як це змінює гру: перспективи до 2030 року
Якщо технології ROSA успішно пройдуть космічне випробування, вони можуть замінити або доповнити традиційні сонячні панелі на супутниках, орбітальних станціях, а можливо — навіть на поверхні Місяця. Їхня висока ефективність при малій масі відкриває можливості для мініатюризації супутників, мобільних баз та автоматизованих зон для підзарядки обладнання.
Це означає, що ROSA — не лише інженерне досягнення, а й крок у бік нової космічної інфраструктури, де автономність, легкість і надійність виходять на перший план.
Як повідомлялось, китайські вчені досягли рекордної швидкості лазерного зв'язку з геостаціонарної орбіти — 1 Гбіт/с, що вп'ятеро швидше за Starlink. Цього вдалося досягти, використовуючи лазер потужністю всього два вати, порівнянний зі світлом нічника. Експеримент довів, що навіть через турбулентну атмосферу Землі дані можна передати менш ніж за п'ять секунд.
Також ми розповідали, що система Kepler-10 — це місце екстремальних космічних відкриттів, де був знайдений перший скелястий світ розміром із Землю, Kepler-10b, що перебуває під інтенсивним зоряним випромінюванням. Нещодавні дані про іншу планету в цій же системі, Kepler-10c, виявили унікальний об'єкт, який не має аналогів серед раніше відомих астрономам планет.
Читайте Новини.live!