Ртуть у природі — де накопичується найбільше

Ртуть — один з небагатьох металів, який у природі трапляється у рідкому стані. Вона токсична, легко випаровується і здатна накопичуватися в організмах. Зазвичай її асоціюють з термометрами чи промисловістю, але насправді ртуть — це ще й природний компонент довкілля, який зустрічається в гірських породах, вулканічних газах, морях і навіть у тваринах.

Редакція Новини.LIVE розповідає про природні та антропогенні джерела ртуті, її поширення та вплив на екосистеми.

Джерела ртуті в природному середовищі

Природна ртуть потрапляє в довкілля з надр Землі. Основне джерело — мінерал кіновар (HgS), який має червоно-коричневий колір. Його видобувають для отримання чистої ртуті, але навіть без людського втручання він може вивільняти метал у природу.

Також ртуть потрапляє в атмосферу внаслідок:

• виверження вулканів;
• лісових пожеж;
• вивітрювання гірських порід.

Ці процеси викидають ртуть у вигляді парів, які розносяться повітряними потоками на великі відстані. В атмосфері вона може перебувати до року, перш ніж випаде на землю з дощем або снігом, пише видання Homester.

У яких природних середовищах є ртуть

Ртуть у воді

Ртуть легко потрапляє у водні об’єкти з атмосферними опадами. Особливо небезпечна її форма — метилртуть. Це органічна сполука, яка утворюється за участю бактерій у мулі річок, озер і морів. Вона швидко накопичується в рибі, а потім — у хижаках, включно з людьми.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), саме споживання риби з високим вмістом метилртуті є головним шляхом впливу ртуті на людину.

Ртуть у ґрунті

У районах з природними виходами ртутних мінералів або з наслідками промислового забруднення ґрунт може містити значні концентрації ртуті. У таких місцях вона здатна всмоктуватися рослинами й надалі потрапляти в харчовий ланцюг.

Ртуть у повітрі

В районах вулканічної активності концентрації ртуті в повітрі можуть перевищувати фонові значення в десятки разів. Навіть без виверження, через тріщини в земній корі ртуть випаровується з глибин.

Антропогенний вплив на поширення ртуті

Хоча ртуть є природним елементом, людська діяльність значно посилила її поширення. Видобуток золота, спалювання вугілля, промислові викиди — усе це додає ртуть до природного кругообігу. 

За даними ВООЗ, антропогенні джерела відповідальні за приблизно 30% ртуті в атмосфері.

Особливо небезпечним є кустарний видобуток золота, коли ртуть використовують для вилучення золота з руди. У країнах Південної Америки та Африки такі практики призводять до забруднення річок і ґрунтів.

Наприклад, в Амазонії ртуть із золотодобувних шахт отруює місцеві водойми, впливаючи на здоров’я корінних громад.

Де ртуть накопичується найбільше

Найбільше ртуті виявляють у трофічних ланцюгах, де вона "піднімається" від планктону до великих хижих риб. У морях це тунець, меч-риба, акула.

Також ртуть накопичується у верхньому шарі ґрунту та в болотах. Саме в болотистих ґрунтах через анаеробні умови активно відбувається перетворення неорганічної ртуті в метилртуть.

"Унікальність ртуті в тому, що вона поширюється глобально, навіть у регіони, де її ніколи не видобували… Ми виявили ртуть у пінгвінах Антарктики та у ведмедях Канади", — пояснює професор екотоксикології Джон Расмуссен. 

Як повідомлялось, Україна посідає п'яте місце у світі за запасами ртутних руд, що становить 1,9% від загальносвітових. Це робить нашу країну однією з провідних у світі та другою в Європі після Іспанії за цим показником.

Також ми розповідали про рідкісноземельні метали, які є критично важливими для розвитку сучасних технологій, але їхній видобуток — складний і дорогий процес. Тому провідні країни, зокрема США, активно шукають нові родовища та партнерів для забезпечення стабільних поставок цих цінних ресурсів.