Збереження спадщини — хто опікується майном до її прийняття

До складу спадщини може входити майно, яке вимагає постійного догляду, нагляду або виконання певних юридичних чи фактичних дій для підтримання його у належному стані. Це можуть бути житлові будинки, підприємства, земельні ділянки, цінні папери, сільськогосподарські тварини та інші об’єкти.

Про те, хто такий управитель спадковим майном та коли він призначається, розповіли на сайті Міністерства юстиції України. 

Хто такий управитель спадщини

Щоб таке майно не зіпсувалося, не втратило свого призначення чи вартості, законодавством передбачена можливість призначення управителя спадщини. Він здійснює нагляд і управління цим майном до моменту появи спадкоємців або до прийняття спадщини.

Правила управління спадковим майном містяться у статті 1285 Цивільного кодексу України, статті 61 Закону "Про нотаріат" та у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженому Міністерством юстиції.

Хто може бути управителем та як його призначають

Якщо у складі спадщини є об’єкти, що вимагають утримання чи спеціального догляду, нотаріус (а в сільській місцевості — уповноважений представник місцевої ради) визначає управителя. Ним може бути: 

• спадкоємець;
• виконавець заповіту;
• інша особа, з якою укладається договір управління. 

Управителем може виступати як фізична особа з повною дієздатністю, так і юридична особа.

У випадку, якщо у спадщину входить земельна ділянка і немає спадкоємців чи виконавця заповіту, управителем стає відповідна сільська, селищна чи міська рада за місцем розташування цієї землі.

Які функції виконує управитель спадщини

Управитель має право вчиняти будь-які необхідні дії для збереження спадкового майна. Він також може отримувати винагороду за свою роботу. При цьому важливо, що передача майна в управління не означає переходу права власності до управителя.

Договір управління спадщиною складається нотаріусом відповідно до вимог закону та базується на акті опису спадкового майна, який є його невід’ємною частиною. Спеціальні нотаріальні бланки при цьому не використовуються, а державна реєстрація договору не потрібна. Однак відомості про такий договір заносяться до Книги обліку договорів управління спадщиною.

Нотаріус обов’язково перевіряє, що майно належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, і зазначає реквізити документів у договорі.

Дія договору припиняється, коли спадкоємець подає заяву про прийняття спадщини. Якщо ж їх немає, вони відмовилися або усунені від спадкування, договір діє до рішення суду про визнання спадщини відумерлою.

Раніше ми писали, що в Україні дедалі популярнішими стають договори довічного утримання. Вони дають змогу самотнім людям, переважно похилого віку, отримати догляд та підтримку в обмін на майно.

Також ми розповідали, що спадкування може означати не лише набуття активів, а й отримання боргів померлого. До того ж закон забороняє передачу деяких прав та обов’язків. Тому фахівці радять завчасно вивчити умови, перш ніж погоджуватись на спадщину.