Робота в таксі — які переваги мала професія за часів СРСР

У Радянському Союзі професія водія загалом не вважалась престижною. Але таксисти — виняток. Їхня робота була особливою і більше нагадувала приватне підприємництво, ніж звичайну радянську службу.

Про те, чому в СРСР водії прагнули працювати таксистами, розповідає редакція сайту Новини.LIVE.

Які переваги мали таксисти

Таксист мав певну свободу дій. Він сам шукав пасажирів, обирав маршрут і домовлявся про умови поїздки. У багатьох авто були спеціальні радіостанції, які дозволяли приймати замовлення через диспетчера — подібно до "швидкої допомоги".

Держава не надто втручалася в щоденну роботу водія. Головне — здати встановлену суму виторгу наприкінці зміни. А от кого і за скільки він віз — майже ніхто не перевіряв. Це створювало відчуття незалежності, що було рідкісним явищем у СРСР.

Ще один плюс — доступ до престижного авто. Більшість таксистів працювали на "Волгах" — зручних і потужних, як для того часу,  машинах. Їх регулярно оновлювали. Через два роки експлуатації авто списували, а водій міг придбати його за зниженою ціною.

Як таксисти в СРСР примножували свій дохід

Таксисти часто знаходили додаткові способи заробітку — іноді навіть не зовсім законні:

1. Продавали алкоголь уночі, коли магазини були зачинені.
2. Підсаджували пасажирів, щоб отримати гроші з кількох клієнтів одразу.
3. Не скидали лічильник після попереднього пасажира — і новий платив більше.
4. Обслуговували "щедрих" пасажирів, які готові були платити вдвічі більше за комфорт і швидкість.
5. Підвищували ціну — відмовлялися їхати на певну адресу, а потім погоджувалися, але вже за більшу плату.

Які недоліки мала робота таксистом в СРСР

Попри всі переваги, така робота підходила не всім. Вона вимагала не лише вміння водити, а й знань, як "домовитися" з механіками, працівниками мийки, начальством — усі хотіли свою частку з заробітку. Без неформальних зв'язків і гнучкості в роботі довго протриматися вдавалось не всім.

Тому професія таксиста була особливою — і привабливою, і складною водночас. Вона давала шанс на кращий заробіток і свободу, але вимагала вміння підлаштовуватись під систему, де правила часто існували лише на папері.

Раніше ми писали, що у часи Радянського Союзу найбільшим авторитетом користувалися робітничі спеціальності — зокрема, слюсарі, токарі та будівельники. Натомість представники інтелектуальної праці, як-от юристи, бухгалтери, журналісти чи програмісти, мали скромні заробітки та не вважалися престижними професіями.

Також ми розповідали, що майже 80% українців, які наразі шукають роботу, заявляють про готовність працювати за винагороду менш як 20 тисяч гривень. Водночас половина з них очікують отримувати таку суму при частковій зайнятості.