Газу не було — як українці опалювали свої домівки 100 років тому

В багатьох українських оселях досі залишилися традиційні печі, якими в XIX-ХХ ст. опалювали приміщення. І сьогодні вони слугують не гірше, ніж 100-150 років тому. В давнину обігрів осель був тісно пов'язаний з природніми умовами, доступними матеріалами, рівнем побуту і культурними особливостями кожного регіону.

Кандидат історичних наук і доцент кафедри всесвітньої історії Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича Олена Кожолянко розповіла в ексклюзивному коментарі редакції Новини.LIVE, як українці колись опалювали свої домівки.

Основні види печей

Головним джерелом тепла в домі була піч, яку використовували також для приготування їжі та інших побутових потреб. Традиційно це масивна споруда з глини, за допомогою якої обігрівали оселю, сушили одяг, здійснювали лікувальні процедури, готували страви тощо. Існувало кілька різновидів печей, зокрема:

• голандка;
• камін;
• піч-камін;
• грубка.

"Голандки як компактний варіант печі з’явилися пізніше. Вони займали менше місця в хаті, були ефективними і зручними в експлуатації. Камінами користувалися заможні українці, їх також ставили у громадські будівлі. Вони надавали помешканню особливого шарму та затишку, але були менш дієвими для обігріву великих кімнат", — зауважила експертка.

Піч-камін — це комбінований варіант опалювального приладу, а грубки — мобільні та менші за розміром. Ними обігрівали окремі кімнати чи невеликі приміщення, часто використовували в господарських будівлях.

З чого будували печі для опалення

Під час будівництва печі застосовували місцеві природні матеріали. Як уточнила Олена Кожолянко, вибір залежав від регіону, доступності ресурсів і майстерності пічника. Основними матеріалами були глина, цегла та камінь. Глина добре утримувала тепло, але процес зведення вимагав знань та досвіду.

"Спочатку будували фундамент, потім викладали стіни. Особливу увагу приділяли формуванню топки, димоходу та лежанки. Після того, як піч була викладена, її сушили протягом декількох днів, а потім обпалювали дровами. Пізніше, з розвитком виробництва будівельних матеріалів, у хід пішли цегла та камінь, що забезпечувало довговічність конструкції", — додала пані Олена.

Зовнішній вигляд печей міг відрізнятися в різних регіонах України з огляду на кліматичні умови, доступність ресурсів і місцеві традиції. Наприклад, у лісостеповій зоні переважали великі масивні конструкції, які добре утримували тепло. Загалом люди серйозно підходили до вибору матеріалів, оскільки від цього залежала довговічність споруди і функціональність.

Чим обігрівали домівки 100 років тому

Знову-таки, це залежало від клімату і доступності природних ресурсів. Найпоширеніший вид палива, як і нині, — дрова. Вони забезпечували високу теплотворну здатність, довго горіли, тож годилися як для опалення, так і для побутових потреб (приготування їжі, сушіння одягу тощо).

Ще один доступний тоді матеріал — торф, якого було вдосталь у регіонах з болотами, зокрема Поліссі. Щоправда, ним неможливо розпалити в печі, тож використовували переважно для підтримання температури.

Як не дивно, чудово йшли в розхід сільськогосподарські відходи: солома, лушпиння, кукурудзяні качани та інші рослинні залишки. Їх спочатку висушували, а потім застосовували як домішку до дров. Якщо деревини не вистачало, могли обійтися виключно відходами.

В різних регіонах України прослідковувалися власні особливості опалення:

• Лісостеп та Полісся — дрова (печі будували масивні, аби влізало якомога більше ресурсу);
• степові райони — торф і солома (лісів там менше, а печі були компактними);
• гірські райони Карпат — дрова (використовували різні види деревини, навіть гілки і чагарники).

"З розвитком промисловості та урбанізації відбулися значні зміни в системах опалення. З часом почали з'являтися нові матеріали та технології, такі як металеві печі, центральне опалення та газові обігрівачі. Однак традиційні печі ще довгий час залишалися невід'ємною частиною українського села", — констатувала Олена Кожолянко.

Можна зробити висновок, що піч 100-150 років тому мала не лише утилітарне значення, але й символічне. Вона втілювала фундаментальні цінності українців, була потужним сакральним символом, а не звичайним предметом побуту. Нині, коли змінився спосіб життя і з’явилися сучасні системи опалення, печі в багатьох домівках досі виконують свою функцію, залишаючись важливою частиною нашої культурної спадщини.

Що ще варто знати українцям

Нагадаємо, українці можуть опалювати будинки не тільки газом, адже не кожна будівля оснащення відповідними комунікаціями, особливо в сільських місцевостях. Існують хороші альтернативи — дрова і вугілля, хоча й коштують недешево.

Також ми писали, що найчастіше українці використовують для опалення дрова твердих порід, бо вони довше горять і виділяють більше тепла. Водночас не всі громадяни знають, якою деревиною краще не топити печі, бо ефект буде мінімальним.