Українські брати-адмірали «ясен хрін»: чиновник та керівник комунального підприємства

Так, це сарказм, якщо хто не зрозумів одразу. Проте він досить точно відображає нинішню манеру підготовки столиці до зими.

В українській управлінській культурі давно сформувався особливий тип керівника. Це людина, яка замість забезпечення роботи системи з пафосом пояснює громадянам, чому вона не працює, і щедро роздає поради, як жити без неї. Таких можна з повною підставою називати адміралами «ясен хрін» — за рівнем глибини думки й корисності висловлювань.

Коли чиновники пояснюють закони фізики

Класика жанру належить меру Києва Віталію Кличку. Ще 2014 року, а потім і 2018-го він пояснював, що холодну воду потрібно підігріти, аби вона стала гарячою. Фраза увійшла в історію.

Це звучить як жарт, хоча в контексті йшлося про проблеми з газом. Однак замість зрозумілої відповіді, як місто забезпечуватиме гаряче водопостачання, кияни почули пояснення базових законів фізики. Мовляв, газ потрібен. Газу бракує. Тому підігрівайте воду самі, встановлюйте бойлер і ставайте «незалежними».

Через десять із гаком років традиція живе і процвітає. У жовтні 2026 року заступник генерального директора «Київводоканалу» Сергій Горкуценко пояснив, що без зовнішнього електропостачання підприємство не може гарантувати централізовану подачу води в Києві.

Тобто вода залежить від електрики, а електрика — від того, чи не прилетить черговий «шахед» або ракета. Дякуємо за пояснення. Але хіба завдання керівника комунального підприємства зводиться до повідомлення про цю залежність? Його справа — організовувати роботу критичної інфраструктури, розвивати резервне живлення та готувати систему до прогнозованих загроз. Звичайно, резерв не гарантує безперебійності за будь-яких обставин. Проте саме практична підготовка, а не констатація очевидного, має бути змістом управлінської роботи.

Замість управління — поради населенню

Паралельно Київська міська державна адміністрація видає рекомендації рівня «якщо холодно — одягніться тепліше». Зробіть запаси питної та технічної води, зарядіть павербанки й портативні станції, утепліть приміщення, подбайте про безпеку в темряві.

І ще: підготуйте ліхтарики, свічки, сірники та їжу, яка не потребує приготування. Бажано також мати світловідбивний одяг, щоб водії помітили вас у темряві. Поради загалом слушні. Але чи для того існує цілий управлінський апарат, щоб нагадувати дорослим людям речі, засвоєні ще під час перших блекаутів?

Проблема ширша за окремі висловлювання. Надто часто замість відповіді про виконану роботу ми бачимо знайомий алгоритм:

1. Проблема з інфраструктурою існує або її можна було передбачити.
2. Замість розмови про технічні рішення з'являється пресконференція, допис у Facebook чи Telegram або інтерв'ю.
3. Громадянам роздають очевидні поради, відомі кожному, хто пережив хоча б один блекаут.
4. Увагу переводять із відповідальності керівників на те, наскільки добре підготувалося саме населення.

За що відповідають комунальні керівники

Кияни й без КМДА знають, що воду треба запасати, павербанки — заряджати, а вікна — утеплювати. Це зрозуміло ще з 2022–2023 років. Питання в іншому: навіщо існують органи влади й комунальні підприємства, якщо їхня найпомітніша функція — нагадувати громадянам про базові правила виживання?

Справжнє завдання влади та керівників «Київводоканалу», тепломереж і комунальних служб — забезпечувати роботу інженерної інфраструктури настільки стійко, наскільки це можливо під час війни. Резервне живлення, автономність критичних об'єктів, резервуари, дублювання систем. Реальна підготовка замість чергового списку «що взяти із собою в ліс блекаут».

Харків показує приклад практичних рішень

Інший підхід можна побачити на прикладі «енергетичних островів Харкова». Ідея полягає у створенні локальних систем із модульними котельнями, когенерацією та іншими джерелами енергії, здатними зменшувати залежність від великих вузлів. Це приклад того, як чиновники можуть займатися інженерними рішеннями, а не лише інструктажем населення.

Зокрема, 25 вересня 2026 року за підтримки ЄБРР оголошено тендер на газові блочно-модульні котельні загальною тепловою потужністю до 304,5 МВт та когенераційні установки електричною потужністю до 5,33 МВт. Важлива деталь: це оголошена закупівля, а не свідчення того, що все назване обладнання вже працює. Проте сам напрямок — створення розосередженої системи теплопостачання — демонструє, чим предметна управлінська робота відрізняється від порад «зарядіть павербанк».

Навіщо утримувати адміралів «ясен хрін»

Поза такими прикладами ми знову й знову зустрічаємо адміралів «ясен хрін». Вони охоче коментують зупинки систем, пояснюють об'єктивні труднощі й повчають громадян, що вода стає гарячою, коли її підігріти, без електрики насоси не крутяться, вночі темно, а взимку холодно. При цьому відповідь про власні управлінські рішення нерідко губиться за словами.

Глибоко. Корисно. Абсолютно ні про що. Тож виникає логічне запитання: навіщо утримувати за наші гроші чиновників і керівників комунальних підприємств, якщо замість забезпечення послуг ми отримуємо переважно поради про те, як без них обходитися?

Щоб що?