Чому Україні потрібна чесна конкуренція державних і приватних виконавців

У червні 2026 року виповнилося десять років від ухвалення Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Саме він започаткував в Україні змішану систему, у якій судові рішення виконують державні та приватні виконавці.

За цей час приватні виконавці довели свою ефективність, однак рівних правил роботи досі немає. Їхні повноваження залишаються суттєво вужчими, ніж у державної виконавчої служби. Через це стягувачі не завжди можуть обрати виконавця, а система втрачає переваги повноцінної конкуренції.

Де приватні виконавці досі обмежені

Попри значну кількість зареєстрованих законопроєктів щодо розширення повноважень приватних виконавців, говорити про повноцінну рівність зарано. Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», приватні виконавці не можуть виконувати рішення щодо відібрання та передання дитини, виселення й вселення осіб, конфіскації майна, а також провадження, у яких боржником або стягувачем є держава, державні органи чи стратегічні підприємства.

Водночас конкуренція між органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями вже дає системний ефект. Вона підвищує якість виконання рішень, допомагає оптимізувати бюджетні витрати, збільшує податкові надходження, знижує корупційні ризики та покращує загальну результативність системи.

Що показує статистика

Асоціація приватних виконавців України за підтримки проєкту ЄС «Право-Justice», який імплементує Expertise France, підготувала інфографіку на основі даних Міністерства юстиції України. Ці показники демонструють помітну різницю в результативності двох складових системи.

На початок 2026 року в Україні фактично працювали 3 054 державні та 356 приватних виконавців — кількісний розрив становив майже десять разів. Водночас динаміка змінюється: у 2021 році в органах ДВС налічувалося 4 134 працівники, а приватних виконавців було лише 285. Відтоді штат державної служби поступово скорочується, тоді як приватний сектор стабільно зростає.

Навіть за такої кількісної нерівності приватні виконавці охоплюють майже третину ринку проблемної заборгованості. У середньому один приватний виконавець повертає кредиторам у шість разів більше коштів, ніж державний. За 2025 рік державні виконавці стягнули 17,17 млрд грн, а приватні — 12,26 млрд грн. У перерахунку на одного фахівця це 34,7 млн грн на рік для приватного виконавця проти 5,6 млн грн для державного.

Показовими є й результати електронних аукціонів. У середньому один приватний виконавець продав на торгах ДП «СЕТАМ» майна на суму, що у 23 рази перевищує показник одного державного виконавця. На земельних торгах АТ «Прозорро.Продажі» приватні виконавці були вдвічі результативнішими за кількістю лотів і в півтора раза — за сумою реалізації.

Чому результативність відрізняється

Державні та приватні виконавці виконують ту саму функцію, але мають різну мотиваційну модель. Державний виконавець працює в жорстких бюрократичних межах, отримує фіксовану зарплату та винагороду в розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів.

Основний дохід приватного виконавця залежить від фактично стягнутої суми. Тому він безпосередньо зацікавлений довести справу до результату: проактивно шукати активи, швидко ухвалювати рішення, удосконалювати роботу офісу та підтримувати належну комунікацію з учасниками виконавчого провадження.

Однак про справжню ринкову конкуренцію говорити складно, поки повноваження сторін нерівні. Держава фактично зберігає монополію на виконання рішень у найбільш чутливих і фінансово містких категоріях справ. Заборона приватним виконавцям працювати з рішеннями проти державних підприємств або стягувати заборгованість на користь бюджету позбавляє стягувачів права вибору.

Що показує міжнародний досвід

Досвід країн Центральної та Східної Європи свідчить, що поступове зрівняння повноважень державних і приватних виконавців або повний перехід до приватної моделі не загрожує публічному інтересу. Навпаки, це дає змогу скоротити витрати бюджету на утримання розгалуженої мережі територіальних відділів державної виконавчої служби.

У такій системі держава переходить від ролі виконавця-монополіста до ролі якісного регулятора. Вона встановлює професійні стандарти, забезпечує належний контроль і стежить за дотриманням дисципліни та законності.

Чому виконання рішень важливе для економіки

Ефективність примусового виконання — не вузькопрофесійне питання, а один з індикаторів економічної безпеки держави. Для внутрішнього та зовнішнього інвестора важливо не лише отримати судове рішення, а й мати реальний механізм його виконання.

Дієва система повертає бізнесу прогнозованість. Компанії отримують зрозумілі часові орієнтири щодо повернення заборгованості та можуть точніше планувати рух коштів, оцінювати ліквідність і вартість кредитування.

Швидке повернення активів також впливає на стан банківського сектору та частку непрацюючих кредитів. Активна робота з проблемними портфелями зменшує обсяг резервів, які фінансові установи змушені формувати під ризики. У результаті знижується тиск на банківську систему, а кредитні ресурси можуть ставати доступнішими для економіки. Кожна фактично стягнута гривня повертається до бізнесу й знову спрямовується у виробництво, закупівлю сировини та створення робочих місць.

Дієвий і прозорий ринок виконання рішень є також маркером довіри для Європейської комісії, МВФ та Світового банку. В умовах відбудови та євроінтеграції верховенство права вимірюється не лише кількістю ухвалених судових рішень, а й часткою їх фактичного виконання.

Що Україна має зробити до кінця 2026 року

Україна має конкретні зобов’язання перед європейськими партнерами щодо посилення конкуренції між державними та приватними виконавцями. Їх визначає Дорожня карта з питань верховенства права, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів від 14 травня 2025 року № 475-р у межах переговорів про вступ до Європейського Союзу за кластером «Основи процесу вступу до ЄС».

Документ передбачає вдосконалення процедур примусового виконання, подальшу цифровізацію, відкриття Єдиного державного реєстру виконавчих документів, посилення статусу та розширення повноважень приватних виконавців. Серед завдань також прозоріший доступ до професії, розширення категорій рішень, які можуть виконувати приватні виконавці, та вдосконалення механізмів контролю й дисциплінарної відповідальності. Строк виконання цих заходів — четвертий квартал 2026 року.

Ці положення безпосередньо пов’язані з проміжними бенчмарками Європейської комісії за розділом 23 «Судова влада та фундаментальні права», зокрема IBM 23.4 «Ефективність системи правосуддя» та IBM 23.4.4 «Покращення виконання судових рішень».

Від монополії до чесної конкуренції

Подальша реформа системи примусового виконання має усунути штучні бар’єри для приватних виконавців, посилити професійне самоврядування та прискорити цифровізацію процедур. Рівні правила не означають послаблення державного контролю — вони означають перехід до моделі, у якій держава встановлює стандарти, а виконавці конкурують якістю та результативністю.

Лише відкрита й чесна конкуренція допоможе сформувати повноцінний ринок виконання рішень, підвищити інвестиційну привабливість України та гарантувати обов’язковість судового рішення як одну з основ правової держави.