Зникаючий ресурс України — що відбувається з брухтозаготівлею

Українська брухтозаготівля переживає кризу, яка загрожує її існуванню. Обсяги збору металобрухту за роки незалежності скоротилися вшестеро, і причини цього — не лише війна, а й системні проблеми економіки. Деіндустріалізація, занепад машинобудування та застарілий металофонд ставлять галузь на межу виживання. 

Пік заготівлі брухту в Україні припав на 2000 рік, коли обсяг сягнув 11 млн тонн, пише видання GMK-Center. Це було наслідком утилізації радянських заводів, що залишилися без роботи. 

Вже з 2001 року почалося стабільне падіння. Причина очевидна — ресурсна база вичерпувалася. Якщо у 2006 році металофонд оцінювали у 670 млн тонн, то до 2019 року він скоротився до 452 млн тонн.

"Проблема загострилася через майже повну відсутність інвестицій в оновлення інфраструктури, транспорту і обладнання. Ступінь зносу металофонду перевищив 90%, але заміна не відбулася. Яскравий приклад — "Укрзалізниця", яка планувала оновити десятки тисяч вагонів, але програма так і не була виконана. Старі вагони не порізали на брухт, а продовжували експлуатувати", — наголошується у матеріалі.

Машинобудування як головне джерело брухту

Зменшення обсягів машинобудівного виробництва стало ключовим фактором падіння брухтозаготівлі. Випуск вантажних вагонів з 2003 по 2024 рік впав на 93%, виробництво електродвигунів — на 88%, цистерн — на 85%, тракторів — на 81%.

Машинобудування формує брухт не лише через амортизацію техніки, а й через відходи виробництва. Але фактично вся галузь зруйнувалася: закрилися ЗАЗ, ЛАЗ, ЛуАЗ, КрАЗ та інші підприємства. Частка машинобудування у ВВП України впала з 30,5% у 1991 році до 11–12% останніми роками.

Основні причини падіння машинобудування:

• втрата ринку збуту в Росії;
• низька конкурентоспроможність на європейському ринку;
• відсутність інвестицій у модернізацію;
• технологічне відставання від світових виробників.

Чому потенціал брухтозаготівлі вичерпано

Сьогодні понад 70% українського брухту — це амортизаційні залишки радянського металофонду. Оскільки нових ресурсів не створюється, обсяг збору зменшується природним чином. Україна посідає одне з останніх місць у світі за споживанням сталі на душу населення. 

До війни 80% споживання припадало на будівництво, але арматуру з бетону в Україні фактично не вилучають. Це означає, що значна частина сталі взагалі не потрапляє у брухт.

Навіть нинішній рівень заготівлі — близько 1,7 млн тонн на рік — відповідає верхній межі можливостей країни. Це не тимчасове падіння, а нова "норма".

Війна як каталізатор проблем

Повномасштабна війна ще більше зруйнувала систему брухтозаготівлі. Донеччина, Луганщина, Запоріжжя, Херсонщина, частина Харківщини та Сумщини раніше давали до 1 млн тонн брухту щороку. Сьогодні ці обсяги фактично обнулилися.

Кількість компаній скоротилася з 1700 у 2009 році до приблизно 100-120 у 2025-му. Навіть утилізація військової техніки не стала виходом: правова база недосконала, а значні запаси металу залишаються на замінованих територіях. Розмінування триватиме роками.

Фактори, які найбільше вплинули на ринок брухту у воєнні роки:

• скорочення промислового виробництва;
• втрата контрольованих територій;
• руйнування логістики;
• нестача робочої сили через мобілізацію та еміграцію.

Перспективи української брухтозаготівлі

Обсяги заготівлі безпосередньо пов’язані з розвитком машинобудування. Країни-лідери у сфері експорту брухту мають потужні машинобудівні комплекси, що генерують до половини експорту. В Україні ж внесок галузі в експорт — лише близько 10-12%.

Спроби знайти нові ринки збуту, зокрема у вагонобудуванні, залишаються поодинокими. Але у високотехнологічних сегментах, як-от турбіни чи авіадвигуни, вийти на європейський ринок практично нереально через технологічне відставання.

У 2025 році асоціація "УАВтормет" прогнозує збір 1,45-1,65 млн тонн брухту. Це відповідає нинішньому потенціалу, але не покриє майбутні потреби сталеливарних компаній. Зростання споживання у 2-3 рази не буде забезпечене внутрішнім ринком.

Що може врятувати галузь

Майбутнє брухтозаготівлі напряму залежить від відродження промисловості. Якщо вдасться створити нове машинобудівне виробництво з орієнтацією на європейські стандарти та ринки, обсяг ресурсу зросте. Якщо ж країна залишиться у нинішніх реаліях деіндустріалізації, то брухтозаготівля буде балансувати на рівні 1,5 млн тонн і поступово втратить економічне значення.

Що потрібно для відновлення галузі:

• масштабні інвестиції у виробництво;
• створення стимулів для оновлення обладнання та транспорту;
• розвиток технологій утилізації у будівельному секторі;
• ефективна законодавча база для роботи з військовим брухтом.

Як повідомлялось, продаж брухту може стати для українців джерелом додаткового доходу. Однак слід враховувати, що існують обмеження на приймання певних виробів і конструкцій, тому збирати все поспіль немає сенсу.

Також через нестачу сировини та ризик зупинки виробництва, на що скаржилися металурги, Єврокомісія вирішила моніторити торгівлю брухтом. Під контроль потрапив брухт чорних металів, алюмінію та міді.