Український титан — де його видобувають та куди експортують

Спецтехніка на родовищі. Фото: Freepik

Титан — стратегічний метал, який цінують за міцність, легкість і стійкість до корозії. Він незамінний у авіації, космічній промисловості, медицині та оборонному секторі. Україна, маючи одні з найбільших у світі запасів титанових руд, залишається ключовим гравцем на глобальному ринку.

Проте 2025 рік приніс для цієї галузі неприємні зміни — обсяги видобутку та експорту різко знизилися, пише видання Open4Business.

Де в Україні ще видобувають титан

Основна частина українських родовищ титану зосереджена у Дніпропетровській та Житомирській областях. Найбільшими гравцями залишаються:

  1. ПрАТ "Об’єднана гірничо-хімічна компанія" (ОГХК) — державна компанія, яка у травні 2025 року була продана за 3,93 млрд грн компанії ТОВ "Цемін Україна". ОГХК підпорядковані Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (ВГМК, Дніпропетровська область) та Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат (ІГЗК, Житомирська область).
  2. ТОВ "Межирічинський ГЗК" — приватна компанія, що працює на родовищі поблизу Кіровоградщини.
  3. ТОВ "Валки-Ільменіт" — ще один приватний гравець на титановому ринку.

Усі ці підприємства мають доступ до великих покладів і здатні забезпечити як внутрішні, так і зовнішні потреби у титані. Проте цього року ситуація змінилася кардинально.

Експорт титану у 2025 році: історичне падіння

За січень-квітень 2025 року Україна експортувала лише 277 тонн титановмісних руд. Це на 91,4% менше, ніж за той самий період 2024 року.

У грошовому еквіваленті експорт скоротився на 90,6%, склавши всього $496 тисяч. Така стрімка втрата обсягів — тривожний сигнал не лише для ринку, а й для держави загалом.

Хто купує український титан сьогодні

Хоча список покупців значно скоротився, деякі країни все ще закуповують титан в Україні. Основними імпортерами у 2025 році стали:

  • Узбекистан (35,61% поставок у грошовому вираженні). Ця країна стала ключовим імпортером, хоча сама постачає Україні невеликі обсяги руди (5,13% імпорту за травень 2025 року);
  • Туреччина (35,01%). Раніше Туреччина імпортувала значно більші обсяги (137,8 тис. тонн у 2018 році), але у 2025 році попит різко скоротився;
  • Єгипет (29,38%). Єгипет, навпаки, наростив імпорт порівняно з 2018 роком, коли купував лише 2,1 тис. тонн.

Цікаво, що серед покупців немає традиційних великих гравців — таких як США, Китай чи країни ЄС. Це свідчить про втрату ключових партнерів або проблеми з логістикою й безпекою.

А Україна... імпортує титан

Цьогоріч Україна не лише експортувала, а й імпортувала титановмісні руди — 24 тонни на суму 39 тис. дол. Основні постачальники — Китай (94,87%, поставки в січні) та Узбекистан (5,13%, поставки в травні).

Причина — не у відсутності власних запасів, а у зміні виробничих процесів або потреби у специфічній сировині для певного типу продукції.

Чому впав експорт титану

Скорочення експорту має кілька причин:

  1. Воєнні дії — родовища й виробництва перебувають у регіонах з підвищеним ризиком.
  2. Втрати ринків — великі замовники з ЄС і США призупинили співпрацю або перейшли на альтернативні джерела.
  3. Логістика — складнощі з транспортуванням через зруйновану інфраструктуру.
  4. Зміна фокусу — деякі потужності могли бути переорієнтовані на внутрішні потреби оборонної промисловості.

Перспективи: чи відновиться титановий сектор

Попри нинішній спад, титан залишається стратегічно важливим ресурсом. Експерти прогнозують, що:

  • після стабілізації ситуації в країні ринок титану може відновити зростання;
  • інвестиції у переробку та збагачення руд можуть дати новий імпульс експорту;
  • Україна може стати постачальником не просто сировини, а готових титанових продуктів із високою доданою вартістю.

Як повідомлялось, Україна відкрила доступ до інформації про певний перелік корисних копалин, включаючи критичні мінерали. Цей крок має на меті спростити співпрацю з іноземними партнерами, зокрема з американськими, що сприятиме залученню інвестицій та розвитку видобувної галузі.

Також ми розповідали про Тарасівське родовище титанових руд, яке знаходиться приблизно за 25 км на південний захід від Білої Церкви, поблизу сіл Фастівка, Гайок, Щербаки, Тарасівка та Михайлівка. Це стратегічне розташування забезпечує зручний доступ до логістики, уникаючи при цьому щільної міської забудови.