Видобуток моноліту без техніки — що відомо про технологію єгиптян

Світ стародавнього Єгипту досі вражає технічними досягненнями, які здаються неможливими для цивілізації без сучасної техніки. Особливо дивує обробка твердих гірських порід — граніту, базальту, діориту. Ці матеріали слугували основою для колосальних статуй фараонів, саркофагів і елементів храмів. Але найбільша загадка — це як єгиптяни без металевих пилок чи кранів добували граніт з цільної скелі та формували з нього ідеально симетричні блоки.

Граніт був для єгиптян не лише будівельним матеріалом, пише видання Interesting Engineering. Він символізував вічність, силу та зв’язок з богами. Великі статуї з цього матеріалу вшановували фараонів, храмові колони передавали могутність держави, а гранітні саркофаги мали захищати душу померлого на тисячоліття.

Найбільші гранітні кар’єри розташовувалися поблизу міста Асуан — на півдні Єгипту. Саме звідти везли величезні моноліти до Луксору, Мемфісу, Гізи.

Граніт дуже твердий — на шкалі Мооса його твердість близька до 7 (для порівняння: сталь має 4-4,5). Тож його обробка вимагала неабиякої вправності й витримки. Але єгиптяни знаходили вихід: замість різання вони вибивали камінь.

Як розрубували суцільну скелю

Археологічні знахідки й дослідження в районі Стародавнього Асуану дозволили відтворити технологію роботи з монолітною скелею.

1. Спочатку розмічали контури блока. За допомогою мотузки, шнурів із вощеного льону та кілочків працівники створювали точну геометричну сітку майбутньої заглибини.
2. Потім у скелі вручну видовбували лінії отворів. У них вставляли дерев’яні клини. Це був важливий етап, бо саме тут починався процес "розрізання".
3. Далі — диво інженерної простоти: клини поливали водою. Дерево розбухало, і тиск розтягував тріщини в скелі, поки блок не відокремлювався. Такий спосіб міг тривати тижнями, але він працював.
4. Нарешті, блок звільняли й обточували вже за допомогою кам’яних або мідних інструментів, піску та води як абразиву. Обробка завершувалася поліруванням — натиранням кварцовим піском до дзеркального блиску.

Недобудований обеліск: музей технологій на відкритому повітрі

Один із найвідоміших доказів древньої техніки — недобудований обеліск в Асуані. Його довжина — майже 42 метри, вага — близько 1 200 тонн. Він мав стати найбільшим обеліском в історії Єгипту, але під час добування у моноліті з’явилася тріщина, й обеліск залишили на місці.

Цей об'єкт — справжній "знімок" давньоєгипетської кар'єрної інженерії. На ньому видно сліди інструментів, борозни та незакінчені клинові отвори. Археологи встановили, що його також мали виймати із суцільного гранітного шару через систему клинів та води.

Яким інструментом працювали

Єгиптяни не мали сталевих інструментів. Тож використовували:

• діоритові або долеритові молоти — це були важкі округлі камені, якими відбивали зайве;
• мідні долота та пилки — проте мідь надто м’яка для граніту. Тож її комбінували з кварцовим піском, який виступав у ролі абразиву;
• кам’яні зубила — з тієї ж твердої породи.

Такий арсенал не дозволяв працювати швидко, але дозволяв досягти вражаючого результату — із гранітного блоку створити гладеньку поверхню чи монументальну статую.

Як транспортували гігантів

Видобути граніт — лише перший етап. Після цього починалося справжнє випробування: транспортування. Єгиптяни не мали колісних возів для важких вантажів, тому блоки пересували по спеціальних пандусах з глини та піску, а під об'єктами вкладали колоди або кам’яні катки.

Важкі моноліти могли волокти на санях, які поливали водою, щоби зменшити тертя. А далі блок вантажили на плоти, що пливли по Нілу до будівельних майданчиків.

Соціальний аспект: хто це робив

Видобуток і обробка граніту були колективною працею. Всупереч міфу про рабів, сучасні дослідження показують, що більшість робітників були вільними єгиптянами, які працювали за плату або заради релігійного обов’язку. Археологи знайшли поселення робітників біля пірамід, де були пекарні, пивоварні та навіть медичні заклади, що свідчить про турботу про працівників.

Керували процесом досвідчені майстри, які передавали знання через покоління. Ці ремісники мали високий статус у суспільстві, адже їхні навички вважалися майже магічними.

Як повідомлялось, в Індонезії виявлено найдавнішу рукотворну піраміду, збудовану приблизно 25 тисяч років тому, що значно старше за єгипетську піраміду Хеопса, якій близько 4,5 тисячі років. Це приголомшливе відкриття, яке довгий час приховувалось під виглядом природної гори, підкреслює, наскільки мало ми насправді знаємо про глибини нашої історії.

Також зазначимо, що таємниця зведення єгипетських пірамід досі не розгадана. Однак штучний інтелект відтворив історичні сцени, наблизившись до розуміння того, як були побудовані ці колосальні споруди.