Яворів — як кар’єр з небезпекою перетворили на озеро-мільйонник

Неподалік міста Яворів, у Львівській області, розташувалося одне з найдивовижніших природно-техногенних чудес України — Яворівський кар’єр. Це найбільше за глибиною та об’ємом води штучне озеро в Україні. Але мало хто знає, що ще кілька десятиліть тому на цьому місці кипіла промислова діяльність, пов’язана з видобутком сірки.

Редакція Новини.LIVE розповідає, що відбувалося на цій території до її затоплення, і як вона змінилася після завершення видобутку.

Родовище, що обіцяло епоху промислового зростання

Яворівський кар’єр розташований у Львівській області, поблизу міста Яворів, і ще у 1960-х роках став одним із символів хімічної промисловості УРСР. Саме тут діяло Яворівське родовище сірки — одного з найцінніших хімічних елементів для промисловості, аграрного сектора та оборонної сфери. У розпал видобутку кар’єр був не просто промисловим об’єктом, а гігантським відкритим кратером глибиною до 70 метрів. Для свого часу — це була масштабна й амбітна інфраструктура.

Сірка з Яворівщини експортувалася до багатьох країн. Її використовували для виробництва сірчаної кислоти, мінеральних добрив, засобів захисту рослин і в нафтохімії. Державне підприємство "Яворівсірка" щороку забезпечувало тисячі тонн цього ресурсу, працюючи в межах так званої Модринської ділянки родовища.

Унікальний спосіб видобутку: сірка плавилась під землею

Особливість Яворівського кар’єру полягала у технології видобутку — способі підземного виплавлення сірки. Суть методу: у надра закачували перегріту воду (до 165 °С), яка розплавляла сірку. У рідкому стані її відкачували на поверхню. Така технологія дозволяла добувати ресурс без масштабного руйнування земної поверхні, але водночас залишала під землею великі порожнини, які згодом створили низку екологічних викликів.

Цей метод мав кілька переваг: відносну безпеку для працівників, зменшення пилоутворення, нижчу собівартість. Проте вже у 1980-х роках розпочались перші прояви екологічної дестабілізації — забруднення ґрунтів, підземних вод і просідання поверхні.

Криза 1990-х: виробництво зупинилося, залишивши воронку

Після розпаду СРСР видобуток почав поступово згортатися. На тлі економічного спаду та втрати ринків збуту, підприємство опинилося у кризі. До середини 1990-х запаси наявної сірки були майже вичерпані, а сама галузь — дотаційною та екологічно небезпечною. Додатково почали виявлятись ознаки підтоплення кар’єру, в якому зберігалися агресивні сполуки, що могли проникнути в навколишні водойми.

Перед державою постала дилема: що робити з масштабною вирвою, залишеною після видобутку? Відкритий кар’єр був не лише безглуздим з точки зору економіки, а й становив реальну загрозу довкіллю — через розгерметизацію сховищ хімічних відходів та можливу інфільтрацію у водоносні горизонти.

Рішення знайшли у Львові: з промисловості — в рекреацію

У другій половині 1990-х львівський інститут "Гірхімпром" розробив проєкт ліквідації промислового об’єкта, повідомляє Яворівська райдержадміністрація. Інженери запропонували наповнити кар’єр водою, тим самим стабілізувавши ситуацію в зоні просідання та запобігши подальшому екологічному забрудненню. Процес заповнення тривав із 2002 по 2006 рік — природні води, ґрунтові джерела та дощі поступово перетворили гігантську яму на водойму об'ємом понад 200 мільйонів кубометрів.

Так з’явилося найбільше в Україні штучне озеро — Яворівське. Його максимальна глибина — до 70 метрів. Це не просто залишки гірничої історії, а приклад того, як можна перетворити проблемну промислову зону на потенційний об’єкт рекреації. 

Яворівське озеро сьогодні: загроза чи можливість

Сьогодні Яворівський кар’єр, а точніше — Яворівське озеро, є популярним місцем для відпочинку. Його кришталево чиста вода та мальовничі краєвиди приваблюють туристів, які шукають спокою та єднання з природою. Озеро стало домівкою для місцевої флори та фауни, а також майданчиком для риболовлі, водних видів спорту та інших рекреаційних активностей.

Попри те, що озеро виглядає мальовничо, воно залишається об’єктом підвищеної уваги. Частина дна досі насичена залишками хімічних речовин. Через глибину й специфіку дна вода має різну щільність на різних рівнях — що може створювати небезпечні гідрологічні умови.

Раніше ми розповідали про рибу, яка водиться в озері Синевир, яке є багаторічною візитівкою Закарпаття, що приваблює туристів своєю неповторною красою. Це найглибше гірське озеро вабить відвідувачів звідусіль, роблячи його обов'язковим пунктом у маршрутах усіх туроператорів.

Також ми повідомляли, що озеро Катлабух, яке життєво важливе для понад 30 аграрних підприємств на півдні Одещини, критично міліє. Наразі водойма заповнена лише на 57%, що створює реальну загрозу екологічної катастрофи в найближчому майбутньому.