Розірвання шлюбу у новому ЦК — три реформи і дві пастки

Проєкт нового Цивільного кодексу змінює правила розірвання шлюбу вперше за двадцять років — і робить це в умовах, коли мільйони сімей розкидані по різних країнах, а психологічні травми від війни стали повсякденністю. Частина новел справді полегшує життя людям у болісній ситуації. Але дві норми здатні перетворити розлучення на новий фронт — цього разу між колишнім подружжям.

Чому реформа сімейного права відбувається саме зараз?

Демографічна криза, масовий виїзд за кордон, психологічне виснаження військових і цивільних — усе це створює тиск на інститут шлюбу, якого українське законодавство ще не знало. Держава відповідає спробою впорядкувати процедури: спростити те, де конфлікту немає, і загальмувати там, де він іще може зникнути. Логіка зрозуміла, але між задумом і результатом лежить відстань, яку визначатиме судова практика.

Нотаріальне розлучення: найпрактичніша ідея реформи

Подружжя без дітей або з дітьми, якщо між ними досягнуто згоди з усіх юридичних питань, зможе розірвати шлюб через нотаріуса — без суду, черг і засідань. Для тисяч сімей, де один із партнерів на фронті або за кордоном, швидка нотаріальна процедура стає єдиним реалістичним виходом.

Разом із цією нормою з'являється договір про юридичні наслідки розірвання шлюбу: місце проживання дітей, аліменти, поділ майна, утримання одного з подружжя — усе фіксується письмово та завіряється. Це наближає Україну до практики більшості країн ЄС, де медіація та нотаріальне врегулювання є стандартом для безконфліктних розлучень.

Обмеження очевидне: якщо згоди немає — шлях знову через суд. Але навіть для частини справ це суттєве розвантаження системи.

Шість місяців на примирення: коли захист стає пасткою

Якщо у сім'ї є малолітня дитина або дитина з інвалідністю, суд отримує право надати подружжю до шести місяців на примирення — за умови, що сторони не домовилися щодо наслідків розлучення. Є домовленість — строк скорочується до одного місяця.

Намір зрозумілий: дати сім'ї паузу, особливо під час кризи, спричиненої війною. Проте в практиці адвоката типова картина виглядає інакше. Подружжя фактично не живе разом роками. Емоційний зв'язок обірвався, є тривалий конфлікт або психологічне насильство. Один будує нове життя, інший відмовляється від розлучення не заради збереження сім'ї, а щоб маніпулювати або чинити тиск. Шестимісячний строк у такому випадку не рятує шлюб — він подовжує страждання всіх, включно з дітьми.

Кодекс передбачає виняток: якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство або кримінальне правопорушення, заходи для примирення не застосовуються. Це важливий крок — визнання того, що насильство не є "сімейною кризою". Але доведення факту насильства залишається серйозним бар'єром. Психологічне та економічне насильство роками може бути невидимим для правоохоронної системи, а постраждалі не завжди мають докази або ресурс їх збирати.

Які ризики несе норма про примусове повернення прізвища?

Стаття 1516 проєкту ЦК містить норму, яка викликає найгостріші дискусії серед юристів. Один із подружжя зможе вимагати через суд, щоб інший повернув дошлюбне прізвище — якщо той "поводився негідно", вчинив домашнє насильство, зраджував або скоїв "аморальний вчинок".

Проблема в тому, що "негідна поведінка" та "аморальний вчинок" — оціночні категорії без законодавчих критеріїв. Що вважатиметься аморальним: нові стосунки після фактичного розриву, сторінка в соцмережах, азартні ігри? Суди отримують широке поле для суб'єктивності, а сторони — новий інструмент для затяжних конфліктів.

Уявімо лікарку, яка п'ятнадцять років веде практику під прізвищем чоловіка:

• сотні пацієнтів знають її під цим іменем
• наукові статті та виступи на конференціях опубліковані під ним
• професійна репутація вибудована роками.

Після розлучення колишній чоловік звертається до суду, посилаючись на "аморальну поведінку". Прізвище перетворюється на механізм психологічного тиску вже після завершення шлюбу. Ідентичність, яку людина формувала роками, стає предметом судового спору.

Як розірвання шлюбу за новим ЦК змінює практику сімейного права

Реформа містить реальний прогрес: нотаріальна процедура та договір про наслідки розлучення — це кроки в напрямі цивілізованого регулювання. Водночас норма про строки примирення потребує чітких критеріїв застосування, а положення про повернення прізвища — або конкретних визначень "аморальної поведінки", або вилучення з кодексу.

Закон, який залишає надто широкий простір для тлумачення, у конфліктних розлученнях не захищає слабшу сторону — він дає ресурс сильнішій.