Не лише укриття: школа має бути маленьким автономним містом

Наприкінці серпня ми традиційно говоримо про готовність шкіл до 1 вересня: чи є укриття, генератори, опалення, чи відремонтовані класи та інші приміщення. Але цього року я б подивилася на готовність ширше. Війна фактично змушує Україну переосмислити освітню інфраструктуру — відійти від уявлення про школу як просто будівлю з класами та створювати простір, здатний працювати в умовах різних кризових сценаріїв.

Будівлі, які ми проєктуємо або відновлюємо сьогодні, працюватимуть десятки років. За цей час зміняться технології, освітні програми, вимоги до енергоефективності, демографія та сам спосіб життя людей. Україна має унікальний масштаб для такого переосмислення. За оцінкою RDNA5, потреби у відновленні та реконструкції протягом 2026–2035 років становлять майже $588 млрд, з яких близько $33,5 млрд припадає на освіту та науку. Це величезний ресурс. Значна частина рішень, які ми закладемо зараз, визначатиме якість української інфраструктури на десятиліття вперед.

Як нові вимоги змінюють проєктування освітніх будівель

Цього року Київ виділив 2,5 млрд грн на підготовку закладів освіти до нового навчального року та осінньо-зимового періоду — на 200 млн грн більше, ніж торік. Кошти спрямовують на такі напрями:

• Ремонти та облаштування укриттів
• Оновлення інженерних мереж та систем водопостачання
• Протипожежні заходи та системи безпеки
• Альтернативні джерела живлення: генератори, сонячні панелі, резервні батареї

Сьогодні стійкість уже стала базовою вимогою до школи. Наступний крок — перейти до нових стандартів проєктування: створювати енергоефективні й автономні будівлі, здатні зберігати функціональність під час криз. Під час повітряної тривоги школа має не лише захищати дітей, а й продовжувати виконувати свою освітню функцію.

Такий підхід важливий і в перспективі, адже енергетичні кризи, аварії та інші форс-мажори завжди можливі. Але питання також у вартості утримання будівлі протягом її життя. Школа працюватиме 20, 30, 50 років, і весь цей час громада оплачуватиме її функціонал. Тому під час проєктування варто зважати не лише на вартість будівництва, а й на майбутні витрати при експлуатації.

Енергоефективна оболонка будівлі, сучасні системи вентиляції, ефективне освітлення, теплові насоси чи сонячна генерація можуть вимагати більших інвестицій на старті. Проте саме вони визначатимуть, скільки коштуватиме утримання будівлі протягом наступних років. Для України, яка матиме обмежені фінансові та людські ресурси, це принципове питання. Школа з наївною тепловою ізоляцією, застарілою вентиляцією та залежністю від централізованого постачання енергії стане фінансовою ямою вже через кілька років. Натомість інтелектуальна будівля, яка розумно керує енергією та частково генерує її сама, може скоротити операційні витрати на 30–50%.

Як проєктувати гнучкий і дитиноцентричний простір?

Освітній процес змінюється швидше, ніж будівлі. З'являються нові технології, цифрові інструменти, лабораторні формати та більше командної роботи. Простір, який сьогодні має одне призначення, через 10–15 років може використовуватися зовсім інакше. Сучасна освітня будівля має бути гнучкою: класи об'єднуються для спільних занять, лабораторії адаптуються до різних дисциплін, приміщення змінюють функцію залежно від формату навчання.

Але важливо подумати й про те, як дитина проживає цей простір протягом дня. Сьогодні в багатьох школах коридори — це лише транзитна зона між класами. На перервах дітям просто ніде сісти, перепочити чи поспілкуватися. Якщо дитина змушена проводити перерву на підлозі біля дверей класу, складно говорити про комфортне місце для навчання і розвитку.

Під час повітряної тривоги проблема гостріше: в укритті діти можуть проводити години, тому простір має бути продуманим і психологічно комфортним. Темні укриття без місць для сидіння загострюють стрес. Натомість укриття зі світлом, місцями для сидіння та робочими зонами сприймається як природна частина школи — місце затишку замість місця страху.

Особливо важливо це зараз, коли діти живуть в умовах постійного стресу. Природне освітлення, якість повітря, комфортна температура, зелені зони — важливі складові шкільної атмосфери. Дослідження показують, що дитина в комфортному й безпечному просторі краще засвоює матеріал і має менше тривожних розладів. Це інвестиція в освіту й психологічний добробут поколінь.

Школа як маленьке автономне місто

Школа має бути маленьким автономним містом: зі своїм ритмом життя, різними сценаріями для простору, можливістю змінюватися та реагувати на виклики. Вона повинна поєднувати функції освітнього закладу, укриття безпеки та громадського простору.

Це означає: надійне постачання води й енергії навіть при відключенні централізованих систем, мультифункціональні простори, які швидко переорієнтуються залежно від потреб, середовище, що підтримує розвиток дітей, психологічний комфорт як частина архітектури. Вона має бути місцем сили, затишку й безпеки — місцем, де дитина навчається, розвивається й знає, що захищена. Саме такі школи мають проєктуватися у новій Україні.