Росія і Білорусь розпочали військові навчання: чи зросли загрози для України?

10 лютого на території Білорусі розпочалися спільні з РФ військові навчання "Союзна рішучість". Згідно з озвученими планами, маневри збройних сил двох держав мають закінчитися 20 лютого.

Близькість до Києва білоруського кордону, біля якого пройдуть навчання, викликає настороженість. Мовляв, чи не надумає Москва використати сусідню державу для агресії проти України.

Про те, чи зросли загрози у зв'язку з новими військовими маневрами Росії, - читайте у Новини.LIVE.

У Білорусі стартували спільні навчання з РФ

Про спільні навчання "Союзна рішучість - 2022" Олександр Лукашенко домовився з Володимиром Путіним ще у грудні. Про це самопроголошений президент красномовно розповідав 17 січня у ході зустрічі з військовим керівництвом Білорусі.

"Це буде відповідь на концентрацію військ на кордонах Латвії, Литви, Польщі і України", - говорив він. І додавав, що відправить до українського кордону "цілий військовий контингент".

Що це за "контингент" стало зрозуміло з наближенням дати навчань. Згідно з повідомленням російського міністерства оборони, маневри військ пройдуть на п'ятьох білоруських полігонах: Доманівський, Гозький, Обуз-Леснівський, Брестський та Осиповичський. Також планується задіяти чотири аеродроми: Барановичі, Лунинець, Ліда та Мачулищі. Метою російсько-білоруських тренувань названі "відсіч зовнішньої агресії" та "протидія тероризму".

Для навчань армії стягнули системи ППО С-400 "Тріумф", дивізіон комплексів ППО малої дальності "Панцир-С", ракети подвійного призначення "Іскандер", багатоцільові винищувачі Су-35 та штурмові літаки Су-25. А для контролю за всім процесом з Росії приїхав начальник Генштабу Валерій Герасимов.

Паралельно з навчаннями у Білорусі з 13 по 19 лютого РФ проведе військові маневри в акваторії Чорного та Азовського морів. Туди вже прибули шість десантних суден Північного і Балтійського флотів.

З набором техніки і озброєння, які відправили на навчання, більш-менш зрозуміло. А що з чисельністю військ? За оцінками генсека НАТО Єнса Столтенберга, Росія перекинула у Білорусь близько 30 тисяч військовослужбовців. За його словами, це найбільше збройне розгортання Москви на території сусідньої країни з часів закінчення Холодної війни.

У Білому домі "Союзну рішучість" розцінили як дії, які "спрямовані скоріше на ескалацію, ніж на деескалацію". Водночас у Києві запевняють, що причин для занепокоєння нема.

Читайте також: Як відносини України і Туреччини вийшли на новий рівень

"Ми уважно слідкуємо за навчаннями, які почалися на території Республіки Білорусь, вивчаємо і через дані розвідки, і з відкритих джерел... Концентрація російських військ для навчань в Білорусі є такою, що їх недостатньо для проведення якоїсь наступальної операції", - заявив міністр оборони Олексій Резніков.

За його словами, російські війська в Білорусі за своїм складом більше схожі на окупаційний контингент, ніж на ударну групу. "Вони становлять більшу загрозу Мінську, ніж Україні", - запевнив міністр журналістів.

Загроза з півночі: реальність чи перебільшення?

Від Києва до білоруського кордону - 150 км. Таку відстань танки можуть подолати за 3 год, військовий вертоліт Мі-24 - за 30-40 хв, а штурмовику Су-25 вистачить до 10 хв. Зважаючи на географічну близькість, територію Білорусі справді варто розглядати, як зручний плацдарм для російського наступу на українську столицю.

Разом з тим, за словами військового експерта Олега Жданова, на сьогоднішній день на наших кордонах - ні в Росії, ні в Білорусі - не сформоване ударне військове угрупування.

"У Білорусі росіяни розмістили трохи більше, ніж одну дивізію (чисельність дивізії складає 10-25 тис. військовослужбовців, - ред.). Приблизно стільки ж військових залучать до навчань білоруси. Цього не достатньо для ударного угрупування. Давайте не забувати, що втрати сторони, яка наступає, зазвичай у 3-5 разів перевищують втрати сторони, яка обороняється", - розповів він.

До того ж, зауважив експерт, більшість заходів "Союзної рішучості" пройде на західному, а не на південному кордоні Білорусі. Як можна побачити на карті, полігони Гозький і Брестський, де заплановані навчання, розміщені поблизу польського кордону, а аеропорт Ліда - неподалік від Литви.

За словами Жданова, наразі Путін "не демонструє ресурсів для руху вперед, але про відступ він не думає". Російський президент, вважає експерт, став заручником системи, яку власними руками вибудував в РФ. Саме тому Путін підвищує градус напруги, не готовий поступатися і відхилив пропозицію НАТО йти шляхом деескалації, а саме - вивести війська з України, Грузії, Молдови.

"Путін не реагує на дипломатичний тиск. "Човникова дипломатія", як було за часів Холодної війни, коли всі їздять один до одного, намагаються домовитись і доносять один одному свої думки, не дає результатів. Путін не може зупинитися чи відступити. Збудована ним система не дозволяє йому зробити крок назад", - додав експерт.

Що ж стосується загроз з боку Білорусі, то також варто зазначити, що на її території майже відсутня постійно діюча російська військова інфраструктура. Виняток становлять лише радіолокаційна станція "Волга" і 43-й вузол зв'язку ВМС. У Вірменії в місті Гюмрі, до прикладу, дислокується 102-а військова база РФ, чисельністю до 5 тисяч осіб. Нічого подібного у Білорусі нема. В усякому разі, офіційно ніколи не було. А без наявності в тилу постійних баз здійснювати наступальні операції куди складніше.

Читайте також: Навіщо Макрон літав до Путіна і Зеленського

Окрім військового аспекту, окремої уваги заслуговує політичний. Останнім часом Олександр Лукашенко веде відверто агресивну риторику щодо України. То звинувачує у плануванні провокацій проти Білорусі, то Зеленського обзиває "безголовим", то обіцяє разом з Росією воювати за "Л/ДНР".

Своїми заявами Лукашенко посилає сигнали, що, мовляв, не проти, щоб РФ використовувала білоруські території для збройної агресії. Разом з тим, він чудово розуміє, що втягування Мінська у військові авантюри Москви нічим хорошим для нього не закінчиться. Лукашенко занадто любить владу, щоби втрачати її заради примх Путіна. На рівні заяв він, звісно, готовий підігравати Кремлю. Але не більше того.