Сталінки та хрущовки — де в СРСР були найгірші ванні та санвузли

Ванні кімнати та вбиральні — це не просто функціональні приміщення, а й відображення побутових умов певної епохи. У радянські часи вибір планування санвузлів був розкішшю, недоступною більшості. Мешканці сталінок і хрущовок змушені були пристосовуватися до того, що пропонували архітектори.

Квартири в сталінках будували з урахуванням певного комфорту — щонайменше для номенклатури або спеціалістів, наголошують фахівці компанії RealExpert. 

Такі будинки мали високі стелі, інколи ліфти та сміттєпроводи, часто — централізоване опалення й водопостачання. Але не всі сталінки були однаковими. І особливо це помітно по ванних кімнатах і вбиральнях.

У будинках підвищеного класу проєктували роздільні санвузли — туалет площею 1,5 кв. м і ванну площею близько 3,2 кв. м. Це було просторе планування на той час. Але в окремих робітничих кварталах ситуація кардинально відрізнялася: замість ванни — умивальник біля унітаза, замість душу — похід у громадську лазню раз на тиждень.

Санвузол у сталінці часто був із сюрпризом

Найбільш неоднозначною деталлю сталінських квартир стало маленьке засклене віконце, яке з’єднувало ванну кімнату з кухнею або туалет з ванною. Звучить абсурдно, але такі елементи зустрічаються і в квартирах, зведених у 1930-1950-х роках. Навіщо це вікно?

"Є кілька версій. Перша — санвузли потребували провітрювання, а отже, додаткове світло й можливість вентиляції через кухню з вікном. Інша — це вимога безпеки: у разі вибуху газової колонки ударна хвиля мала би вибити скло, а не зруйнувати стіни", — кажуть на YouTube-каналі "Історик". 

Такі скляні елементи вважалися елементом функціональності, але в реальному житті виглядали незручно, а іноді й непристойно.

В яких сталінках були найгірші ванні кімнати

Якщо у багатоповерхових будинках для службовців ще можна було зустріти ванну кімнату з відносним комфортом, то в одно- чи двоповерхових "сталінках" для робітників ситуація нагадувала село. Без централізованого водопостачання та каналізації, з люфт-клозетами (туалетами над вигрібною ямою), що часто розташовувалися прямо під житлом.

Запахи з таких туалетів мали стримуватись витяжкою, а не сантехнічними гідрозатворами. Такі технічні рішення радше знижували рівень життя, ніж його підвищували.

Як хрущовки змінили радянське житло

У 1960-х роках з’явилися хрущовки, які стали символом масового будівництва. У порівнянні зі сталінками вони мали іншу мету — швидке і дешеве забезпечення населення дахом над головою. Про естетику та комфорт йшлося значно менше. Санвузол мав бути, але з мінімальними затратами.

Тому ванна і туалет об'єднувалися — не з міркувань зручності, а щоб зекономити площу. Ванна кімната в середньому займала до 3,5-4 кв. м, але в реальності це простір був сильно урізаний меблями, трубами й нагрівачем води.

Сидяча ванна та низькі стелі в хрущовках

У перших серіях хрущовок використовували сидячі ванни. Приймати душ чи ванну в повний зріст було неможливо — надто тісно. Ще однією проблемою стали низькі стелі — 2,45 м. У тісному приміщенні, де важко навіть розвернутися, такі висоти сприймалися як тиск згори — буквально й метафорично.

Централізованої гарячої води не було. Кожна квартира мусила мати газову колонку, іноді розташовану просто у санвузлі. І хоч проєктом передбачали поріжок і гідроізоляцію (ще з 1954 року, коли вийшли перші СНіПи), реальна якість робіт часто залишала бажати кращого.

Санвузли в хрущовках і досі залишаються проблемою

Сьогодні в Україні ще десятки тисяч родин мешкають у хрущовках без проведених ремонтів. Умови у ванних кімнатах і туалетах залишаються практично незмінними з 1960-х років. Вузький простір, стара сантехніка, газова колонка над унітазом — це не рідкість, а буденність для багатьох українців.

Оновлення таких приміщень часто потребує не тільки грошей, а й дозволів: через старі комунікації, слабку гідроізоляцію і нестабільну електрику просте "оновлення плитки" перетворюється на повноцінне перепланування з проєктом.

Сталінки мали потенціал

Порівнюючи санвузли у сталінках і хрущовках, можна сказати: перші мали кращий початковий задум, але часто втрачали якість на етапі реалізації. Особливо це стосується робітничих версій, де туалет і досі може мати конструкцію з минулого століття.

Хрущовки ж зосередилися на кількості, а не якості. Їхній основний прорахунок — у бажанні втиснути всі гігієнічні зручності в мінімальний простір без урахування реальних потреб людини. І хоча обидва типи забудови стали символами своїх епох, у сфері санвузлів вони не залишили приємного спадку.

Якщо ви колись бували в хрущовці, то, мабуть, помічали, що всі вхідні двері там відчиняються всередину. Хоча зараз це може здаватися незручним і навіть небезпечним, у радянські часи таке рішення мало свої причини.

Також ми розповідали, що паркет "ялинкою" був поширеним явищем у радянських квартирах, особливо за часів Сталіна та Хрущова, і його вибір був зумовлений не естетикою чи розкішшю. Натомість, це сталося через економічні, промислові та логістичні особливості радянської системи, які зробили його більш доцільним, ніж дешевші матеріали на кшталт лінолеуму чи ДВП.