Під'їзди СРСР — чому стіни фарбували у синій і зелений колір

Більшість радянських будинків мають типове оздоблення під'їздів: нижня частина стіни пофарбована синім або зеленим кольором, а верхня — просто побілена. Для когось це ностальгія, а для інших — незрозуміла архітектурна спадщина. Але такий "дизайн" не був випадковістю. За ним стоїть ціла система мотивів — від практичних до ідеологічних.

У роки існування СРСР вибір фарби був напрочуд обмеженим, пише "24 Канал". Найпоширенішими стали синя та зелена, і це мало не естетичне, а радше виробниче пояснення.

"Ці кольори активно використовували у промисловості та армії: для залізничних вагонів, військової техніки, заводських цехів, санаторіїв. Фарбу виготовляли масово, і вона часто залишалась у надлишку — саме тому її й використовували для цивільного будівництва, зокрема для під’їздів", — зазначає видання.

Після Другої світової війни в СРСР накопичились склади з зеленою фарбою, що призначалася для військових потреб. Її списували і спрямовували в житлове будівництво. У результаті вона потрапила до шкіл, лікарень, гуртожитків і багатоквартирних будинків.

Чому у СРСР фарбували лише нижню частину стіни

Незважаючи на значні обсяги фарби, стіни в під’їздах оздоблювали лише до половини. Інша частина залишалася побіленою. Цьому є щонайменше чотири логічні пояснення.

Економія ресурсів

Фарба була масовою, але водночас недешевою. Побілка коштувала копійки. Тому типове рішення — фарбувати лише нижню частину (до рівня очей), а верх — білити вапном. Такий підхід дозволяв заощаджувати, покриваючи великі площі мінімальними витратами.

Практичність у прибиранні

Фарба добре витримувала миття й механічний вплив. Її обирали також і тому, що синій і зелений кольори краще маскували бруд, плями, сліди взуття чи дитячих рук. Побілка, навпаки, легко осипалася і вимагала частого оновлення. Відтак фарбували саме ту частину стіни, яка найбільше потерпала від контакту.

Маскування будівельних дефектів

Стіни в хрущовках та інших типових радянських будинках часто були неідеальними: тріщини, нерівності, шви. Фарба краще приховувала ці вади, ніж вапно. І фарбували саме ту частину, де дефекти кидалися в очі насамперед — на рівні погляду мешканця.

Створення ілюзії простору

Радянські архітектори вважали, що горизонтальний поділ стіни візуально розширює простір. Темна нижня частина й світла верхня створювали контраст, завдяки якому під’їзд здавався вищим і світлішим. Це був своєрідний обман зору — дешева альтернатива якісному дизайну.

Чому дизайн під’їздів СРСР вважався модним

На перший погляд, типові радянські під’їзди здаються одноманітними та сірими. Але в ті часи їх оформлення вважалося сучасним і функціональним. Особливо якщо зважити на те, що архітектура розглядалася як інструмент ідеології.

Поділ стін на кольори в під’їзді — це не лише про фарбу, а й про порядок, керованість, функціональність. У СРСР намагалися створити модель простору, яка мала дисциплінувати. Це стосувалося не лише шкіл і лікарень, а й багатоквартирних будинків.

До того ж навіть державні стандарти (ГОСТи) передбачали певні кольорові рішення для приміщень з високою прохідністю. Наприклад, синій і зелений у багатьох будівельних нормативах того часу вважались "заспокійливими".

Сучасне переосмислення радянського підходу

Сьогодні такий стиль фарбування вже майже не використовується. Проте він залишається частиною міського ландшафту в багатьох українських містах. Хтось із мешканців хрущовок і далі підтримує такий вигляд під’їзду — "бо так звикли". Інші ж намагаються позбутись усього, що нагадує про радянське минуле.

Як повідомлялось, у більшості хрущовок та інших типових радянських будинках вхідні двері відчиняються всередину. Хоча сьогодні це може здаватися непрактичним і навіть небезпечним, у радянські часи такий стандарт мав низку своїх, хоч і не завжди очевидних, обґрунтувань.

Також зазначимо, хоча лінолеум і ДВП були дешевшими, саме паркетна підлога "ялинкою" стала повсюдною в радянських квартирах сталінської та хрущовської епох. Це було зумовлено не естетичними уподобаннями чи прагненням до розкоші, а радше економічними, промисловими та логістичними особливостями СРСР.