Метро "Нивки": дивна історія станції втрачених речей. Фото

Станція Київського метрополітену "Нивки" за 50 років не тільки перетворилася з зупинки посеред дачно-паркової зони на важливий транспортний пункт, а й встигла обрости дивними історіями та міськими легендами.

Історію будівництва та появи ареолу загадковості навколо станції метро "Нивки" розповідає Новини. LIVE.

Станцію " Нивки "відкрили в 1971 році у складі ділянки" Завод Більшовик "(нині - "Шулявська") - "Святошино", який на більш ніж 30 років став західним закінченням" червоної " гілки метро.

"Нивки "замислювалася як проміжна станція перед" Святошиним", заради якого тягнули лыныю - там вже знаходився важливий залізнодорожний вузол і автобусна станція. А "Нивки" викопали посеред приватного сектору, грубо кажучи, у сільській місцевості, де з одного боку - однойменне селище, з іншого - хутір Галагани.

Але вже в той час на Нивках був облаштований шикарний парк з озерами, серед яких вилися пішохідні доріжки, і станція стала виходом в рекреаційну зону.

"Метро на Виноградар"

З часом, "Нивки" стала дуже популярною серед киян - досі це найзручніша станція для жителів Берківця та Виноградаря, який у 80-ті почав активно забудовуватися багатоповерхівками.

Читайте також про Виноградар: як колгосп перетворився на найбільш зростаючий район Києва

Таким чином, для киян " Нивки "вже 50 років те саме" метро на Виноградар " з тією лише поправкою, що треба проїхати ще й наземним транспортом по вулиці Щербаківського, пропускна спроможність якої вже недостатня для такого потоку транспорту. А це, в свою чергу, і підстьобнуло владу міста тягнути заповітне "виноградарське метро" від "Сирця".

Станція втрачених речей

На станції "Нивки" знаходиться Бюро знахідок, куди з усього Київського метрополітену звозять загублені речі. Причому власники забирають їх назад Лише в чверті випадків. Наприклад, за перше півріччя 2021 року в бюро потрапили 177 речей, а повернули - 44.

Більшість речей буденні-головні убори, Рукавички, рюкзаки, навушники, але трапляються і незвичайні, як валіза з церковним одягом або масажер для ніг. У бюро потрапляв навіть iPhone X.

Якщо знадобиться дізнатися, чи немає в бюро вашої речі, ось телефон довідкової: (044) 238-43-13.

Дивні історії

1. Погане місце

З самої появи, станція стала обростати похмурими містичними історіями, багато в чому благодая розташованому поруч парку.

• По-перше, станція 13-а за рахунком відкриття, що вже змушувало задуматися забобонної людини.
• По-друге, каскад озер в найближчому парку не міг не обзавестися похмурими історіями про потопельників.
• По-третє, посеред парку досі стоять руїни" проклятої " урядової дачі. 

Колись в особняку, змінюючи один одного, проживали партійні діячі вищого рангу (досі старожили називають його дачею Хрущова, який змінив Сталіна на посаді керівника СРСР). Місцева легенда стверджує, що під час терору 30-х років, якийсь проживав на дачі чиновник застрелив дружину, дочку і себе, коли до особняка під'їхали співробітники органів.

Легенда виявилася бувальщиною-цим чиновником був Панас Любченко, голова Ради Народних Комісарів УРСР, а особняк тоді називали - дача Любченко.

Потім будинок називали дачею Кагановича, поки заступник голови Ради Міністрів СРСР Лазаря Кагановича не оголосили ворогом партії і не зняли з усіх постів.

Потім це була дача Хрущова, який будучи єдиновладним керівником найбільшої в світі країни, закінчив життя ніким під домашнім арештом.

Зараз ще можна відвідати цей особняк, від якого залишилися практично руїни. Через занепад він виглядає ще похмурішим, чому особливого уподобаний неформалами готичного спрямування.

2. Назва з майбутнього

Ще станції ніяк не могли підібрати зовнішній вигляд і назву. У проектах вона була "Станкозаводской" через розташованого поруч однойменного заводу.

Індустріальна тема і визначила початковий проект оформлення зупинки-потужні колони, як на "заводі " Більшовик", підтримували арочне склепіння просторого залу, що веде до робітника, біля ніг якого підкорений атом, а в руках - книга і перший штучний супутник Землі.

Потім від такого проекту раптом відмовилися на користь кардинально протилежного, і побудували станцію в мінімалістичному стилі, прикрашеної лише колійними дверцятами з карбуванням в давньоруському мотиві і рослинним орнаментом уздовж стін, як зв'язок з парковою зоною на поверхні.

Назву поміняли на" Щербаківська", за назвою найближчої вулиці Щербакова, але... перед самим відкриттям передумали і назвали станцію - "Нивки". Передумали настільки раптово, що на запрошеннях на відкриття станції квитках назва "Щербаківська" була замазано чорною тушшю, а поверх написано"Нивки".

Іронія (або містика) в тому, що в 2015 році вулиця Щербакова була перейменована на вулицю Данила Щербаківського. Таким чином," Щербаківська " вулиця таки опинилася на Нивках через 45 років після раптової відмови від такого імені.

При цьому радянський партійний діяч і москвич Олександр Щербаков (стара назва вулиці) і український етнограф киянин Данило Щербаківський (нова назва) ніяк не пов'язані і навіть не бачилися.

Подумати тільки, станції "Нивки" перед відкриттям хотіли дати ім'я таке, яке з'явиться тут через 45 років.

3. Дивне фото

Ще одна дивна історія пов'язана з фотографією, зробленою для газети незадовго до пуску станції. На ній зображена практично закінчена станція з двома метробудівцями. Один з них виконує якусь роботу в тому місці, де немає ні кабелів ні вузлів і при цьому декор і оформлення давно закінчені. Дослідники історії київського метро досі сперечаються, чим він міг там займатися.

Інші історії про київське метро

• Метро "Тараса Шевченка": як розцвіла невдала станція.
• Метро "Печерська": що приховує станція-привид столичної підземки.
• Історія станції метро "Славутич".
• Метро "Героїв Дніпра": як станція стала найбільш військовою.
• Як розважальна станція "Гідропарк" стала найбільш злачною в Києві.
• Метро "Дніпро": як даремна станція дала життя всій підземці.