Зловживання під час обшуків: як захистити бізнес

Вже майже 20 років український бізнес очікує реального захисту від слідчих зловживань. Саме тому були ухвалені два резонансні закони, які увійшли в обіг під назвами "Маски-шоу стоп" та "Маски-шоу стоп-2". Їхня мета — унеможливити безпідставні обшуки, блокування роботи компаній та вилучення майна без належного процесуального оформлення. Але, попри формальне ухвалення, зловживання не припинилися — силовики й далі використовують слідчі дії як спосіб тиску.

У червні 2024-го слідчі дії проти компаній MacPaw та Concorde Capital сколихнули бізнес-середовище. Репутаційні втрати, блокування діяльності, страх інвесторів — усе це наслідки силових зловживань, які стали буденністю. Вилучення серверів без протоколу, знищення техніки, відсутність копій ухвали або формальний допуск понятих — стандартні епізоди, що розгортаються без будь-якої відповідальності для правоохоронців.

Які порушення стають рутиною

Обшуки без ухвали суду або з грубими порушеннями її змісту. Вилучення не лише доказів, а й особистих речей усіх, хто перебуває в офісі. Відсутність або фальсифікація протоколів. Залучення "своїх" понятих. Утримування майна роками без підстав або його знищення під час обшуку. Вилучення речей, які не мають жодного стосунку до справи, або особистих телефонів співробітників компанії. Ненадання копії ухвали суду або формальне залучення понятих — усе це стало новою нормою.

Чому на практиці слідчі та прокурори залишаються безкарними

Проблема в тому, що чинні норми Кримінального кодексу не охоплюють більшість реальних зловживань. Стаття 364 (зловживання владою) потребує доказу корисливого умислу. Стаття 365 (перевищення повноважень) майже не застосовується, бо склад злочину юридично важко довести. Стаття 366 (службове підроблення) давно перетворена на умовну "норму толерантності" — навіть протоколи, складені заднім числом, більше не вважаються аномалією. А статті 371–373 взагалі не стосуються майнових обшуків чи вилучення доказів.

Ба більше, система захищає своїх. "Процесуальні порушення — не злочин" стало фактичним імунітетом для зловживань. Дисциплінарна відповідальність залишається символічною і не впливає на поведінку.

Що може змінити ситуацію

Необхідно ввести в Кримінальний кодекс окрему норму: кримінальну відповідальність за умисне порушення слідчим або прокурором встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку:

• тимчасового доступу до речей і документів,
• тимчасового вилучення чи арешту майна,
• вилучення речових доказів під час огляду або обшуку.

Така стаття встановить інструмент стримування, якого досі бракує. Бізнес має бути захищений від свавільного тиску, що маскується під законні слідчі дії.

Бізнесу потрібна реальна безпека

Без кримінальної відповідальності за процесуальне свавілля не буде ані інвестицій, ані довіри. Ситуація, коли правоохоронець не боїться знищити техніку, бо йому за це нічого не буде, неприпустима в правовій державі. Дисциплінарна відповідальність давно себе дискредитувала, а фраза "процесуальне порушення — не злочин" стала індульгенцією для зловживань. Настав час це змінити на рівні Кримінального кодексу — якщо ми хочемо, щоб інвестор не тікав, а повертався.