З 1 вересня в Україні діятиме закон про лобіювання — що означає

Лобіювання по-новому: що зміниться для бізнесу з 1 вересня 

У 2024 році Україна ухвалила Закон "Про лобіювання", який встановлює правові засади цієї діяльності. Основні положення набудуть чинності не пізніше 1 вересня 2025 року. Для бізнесу це означає нові правила взаємодії з державними органами, які тепер регулюватимуться прозорим і публічним механізмом. Відтепер кожна спроба вплинути на нормативно-правовий акт в інтересах компанії може вважатися лобіюванням.

Що таке лобіювання згідно з новим законом 

Закон визначає лобіювання як діяльність, що водночас відповідає трьом критеріям:

• спрямована на вплив (або спробу впливу) на об’єкт лобіювання — суб’єкта правотворчої діяльності або правотворчої ініціативи; 
• здійснюється в комерційних інтересах бенефіціара — за винагороду, оплату витрат або у власних комерційних інтересах; 
• стосується предмета лобіювання — нормативно-правового акта. 

Інакше кажучи, якщо діяльність передбачає оплату, спрямована на зміну або утримання чинності нормативно-правового акта, і стосується органів, уповноважених приймати такі акти — йдеться про лобіювання. 

Методи лобіювання: що підпадає під регулювання 

Стаття 7 Закону детально описує допустимі методи лобіювання. Це, зокрема, комунікація з органами влади щодо предмета лобіювання, підготовка та розповсюдження документів (позиційних, програмних, аналітичних), участь у заходах, організація конференцій, публічних кампаній та використання медіа. Лобіюванням визнається також запрошення посадовців на публічні події з метою впливу. 

Ключовий критерій — системність. Разова дія, навіть активна, не вважається лобіюванням, якщо не є частиною більшого процесу впливу на нормативно-правовий акт. 

Що не є лобіюванням: винятки для бізнесу та неурядових організацій 

Закон містить чіткий перелік випадків, що не вважаються лобіюванням (ч. 2 ст. 3). Сюди входить дипломатична діяльність, робота медіа, політичних партій, участь у соціальному діалозі, а також діяльність громадських об’єднань та неприбуткових організацій за умови, що вона не стосується комерційних інтересів. Виняток також стосується особистого представництва інтересів фізичною або юридичною особою у відносинах з органами влади. 

Це означає, що компанії можуть самостійно звертатися до державних органів щодо своїх питань — без статусу лобіста, якщо така діяльність не включає оплату за вплив або представлення третіх осіб. 

Відмінності між лобіюванням та публічною адвокацією 

Лобіювання є регламентованою законною діяльністю, що здійснюється суб’єктами, включеними до Реєстру прозорості, має комерційну мету й спрямована на досягнення конкретного результату — зміни нормативно-правового акта. 

Натомість публічна адвокація — діяльність, що здійснюється громадянами або некомерційними організаціями з метою досягнення суспільного (а не приватного) інтересу. Вона не регулюється цим Законом і не потребує реєстрації або спеціального статусу. 

Це ключова різниця: якщо є прибуткова мета та оплатна основа — це лобіювання. Якщо мета суспільна, а діяльність безоплатна — це адвокація. 

Вимоги до суб’єктів лобіювання 

Щоб мати право здійснювати лобіювання, суб’єкт (фізична або юридична особа приватного права) повинен зареєструватися у Реєстрі прозорості, укласти письмовий договір про лобіювання, дотримуватись вимог щодо фінансування та звітності. 

Розрахунки між клієнтом і лобістом мають бути безготівковими. Заборонено лобіювати в інтересах осіб, пов’язаних з державою-агресором або за рахунок непрозорих джерел фінансування. Суб’єкти лобіювання зобов’язані подавати звіти двічі на рік — до 31 липня та до 31 січня. Контроль за дотриманням вимог покладено на НАЗК. 

Адміністративна відповідальність: які ризики порушень 

З 1 вересня 2024 року вводиться адміністративна відповідальність за порушення у сфері лобіювання (ст. 188-46 КУпАП). Штрафи загрожують особам, які здійснюють лобіювання без статусу, порушують вимоги до звітності або фінансування, приховують інформацію про несумісність. Повторні порушення передбачають значно вищі штрафи, а також тимчасову заборону на здійснення лобіювання. 

Порушення можуть фіксуватись НАЗК, що здійснює державний нагляд. Для бізнесу це означає необхідність правової підготовки та організаційного супроводу GR-активностей відповідно до вимог Закону.