Україна після війни — як капіталізувати безпеку в економіці

Розв’язана Росією повномасштабна війна наочно продемонструвала цілісність сучасного світу та багатогранність впливу безпекових ризиків на різні сфери життя глобальної спільноти.

Потужна підтримка України у її протистоянні агресору, яка надається цивілізованим світом, є фактично інвестуванням у глобальну безпеку, що має стати підґрунтям для "перезавантаження" світової економіки, перед якою у найближчі десятиліття постане завдання вирішення низки критично важливих глобальних проблем, причому безпека — далеко не єдина, а, найімовірніше, і не найкритичніша з них.

Допомога, яка надається Україні, принципово важлива як для воєнного протистояння ворогу, так і для збереження стабільності та дієздатності національної економіки у поточному часі. Проте не менш важливе й те, яким чином нинішня зверненість уваги глобальних потуг до України визначатиме інтегрованість нашої країни у глобальну економіку у довгостроковій перспективі.

Фундаментальний національний інтерес України сьогодні — досягти такого рівня інтеграції, який гарантуватиме їй місце всередині контуру глобальної безпеки, що наразі вибудовується європейською спільнотою для убезпечення від оскаженілого євразійського сусіда, який, за спільними оцінками, залишатиметься джерелом загрози у довготривалій перспективі. По суті, йдеться про "капіталізацію" досягнутої за результатами війни європейської безпеки у конкретних можливостях реалізації загальноєвропейського потенціалу розвитку, невід’ємною частиною якого є потенціал України. Відповідні можливості визначатимуть формат поствоєнної архітектури безпеки, коло наших партнерів та союзників та їхні бачення місця в ній України.

ЄС, США і конкуренція за український ринок

Наразі доводиться констатувати, що ЄС досі не сформував цілісного бачення політики щодо післявоєнної України. По суті, відсутня артикуляція конкретного значення співпраці з Україною для європейського бізнесу. Як наслідок — неузгодженість щодо механізмів підтримки України, ставлення до санкційної політики щодо РФ, періодичні конфлікти щодо завезення до країн Сходу ЄС українського продовольства і агросировини.

З 6 червня Єврокомісія тимчасово відновлює квоти на імпорт української сільгосппродукції, які були скасовані після російського вторгнення у 2022 році — це є де-факто відображенням відсутності поступу в реальній інтеграції економіки України до європейського економічного простору.

Напрацьовані міжнародні декларації та угоди, низка стратегій і програм відновлення, угоди з міжнародними фінансовими структурами формують загальний дискурс повоєнного відродження України. Проте бракує конкретних "містків" між стратегічними планами та конкретними проєктами, в яких має бути зацікавлений європейський бізнес.

Такі "містки" мають будувати спільні політики, які доєднують Україну до єдиного європейського економічного простору, орієнтовані на досягнення спільних цілей та вирішення спільних європейських проблем, визначення кроків щодо імплементації в Україні спільних європейських політик, зокрема — аграрної, конкурентної, регіональної, транспортної, екологічної, енергетичної тощо.

Конкуренція глобальних потуг за український економічний простір вже відбувається. Спільний ворог згуртував у підтримці України глобальних конкурентів — США та ЄС — у перші роки повномасштабної війни. Наразі ця згуртованість опинилася під загрозою, і не в останню чергу — через різний інтерес до інтегрованості України в глобальну економіку. США артикулювали свою предметну зацікавленість щодо участі у розробленні сировинно-ресурсного потенціалу України. Залученість глобальних "гравців" у відповідний бізнес на території України є непоганим внеском у забезпечення фізичної безпеки країни від агресивних зазіхань з боку РФ. Проте для капіталізації цієї безпеки отриманий таким чином фінансовий ресурс має бути спрямований на національний економічний розвиток через відповідні інструменти та політики. Співпраця з Україною у секторах з вищою доданою вартістю належить до сфери інтересів ЄС.

Вигода Європи та шляхи синхронізації з Україною

Об’єктивно ЄС зацікавлений в інвестуванні в Україну. Розвиток української переробної промисловості збільшить споживання агросировини всередині країни, а отже — послабить тиск на європейські ринки. Водночас зростання ємності внутрішнього українського ринку сприятиме збільшенню експорту з країн ЄС до України. Долучення ЄС як основного контрагента повоєнного відновлення в Україні — що цілком логічно, зважаючи на необхідність модернізації країни відповідно до європейських стандартів — може стати чинником виведення європейської економіки зі стагнації, викликаної коронакризою та наступною російською агресією.

Формуючи пріоритети та проєкти як первинної (в умовах війни) так і післявоєнної відбудови, Україні важливо синхронізуватися з ключовими європейськими трендами: низьковуглецевого розвитку й запобігання кліматичним змінам та адаптації до них, подолання цифрового розриву та нерівності, вирівнювання регіональних спроможностей та побудови згуртованості в умовах сучасних викликів.

Серед перспективних сфер співпраці України та ЄС: дифузія цифрових технологій до традиційних секторів економіки; співпраця у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки; адаптація до кліматичних змін та супутніх ризиків, насамперед — в агросекторі та запобіганні природним лихам; вирішення проблеми енергетичної безпеки через диверсифікацію джерел енергії; поєднання відбудови із впровадженням "зелених" технологій та енергоефективністю; цифровізація у публічному управлінні, впровадження "розумних" міст та громад; поводження з відходами та перероблення побутових відходів тощо.

Двостороння відповідальність і спільна модернізація

Важливо, що така співпраця цілком може бути дорогою із "двостороннім рухом". В Україні може відбуватися масштабування напрацьованих європейськими компаніями технологічних та організаційних рішень у сферах, важливих для відбудови та зміцнення стійкості в Україні, впровадження пілотних проєктів щодо апробації актуальних рішень. Натомість українські компанії, враховуючи напрацьований досвід у вищезгаданих сферах, можуть долучатися до реалізації відповідних проєктів у країнах-членах ЄС.

У проєктуванні та налагодженні такої співпраці велика частка відповідальності лягає на двосторонню співпрацю між бізнесами та бізнес-асоціаціями України та ЄС, регіонами та муніципалітетами, громадськими об’єднаннями тощо. На сприяння цій співпраці має бути спрямована фінансова та технічна допомога, яка надається України, воно також має бути включене до Дорожньої карти української євроінтеграції. Велике значення матимуть подальший розвиток логістичної взаємодії (включаючи розбудову прикордонних пунктів пропуску), співпраця у гуманітарній сфері, узгоджена політика щодо біженців війни, які перебувають на території ЄС.

Капіталізація безпеки — шанс для нової Європи

Економічна та соціальна модернізація України в рамках багатонаціонального плану відновлення повинна перезавантажити та зміцнити рушії економічного розвитку всього європейського континенту, у т.ч. — компенсувати втрати російських ринків та поставок. Вона має створювати нові конкурентні переваги для європейських компаній, встановлювати нові комунікації між партнерами з ЄС та України та зміцнювати інвестиційну привабливість України, яка зберігатиметься й після завершення основного періоду відновлення. Така капіталізація поствоєнної безпеки є необхідним результатом зусиль, які робить європейська спільнота для досягнення стійкого справедливого миру в Україні.