Обхід санкцій стане криміналом — хто потрапляє під загрозу

Останнім часом багато говорять про новий закон: Верховна Рада хоче запровадити кримінальну відповідальність, тобто реальні покарання, за порушення економічних санкцій. Звучить серйозно — штрафи до двох мільйонів гривень або навіть в'язниця до 10 років. Але тут виникає важливе питання: чи готові ми до цього? І чи все так просто, як здається?

У чому, власне, проблема з санкціями?

Уявіть ситуацію: вам кажуть, що за порушення певних правил буде суворе покарання. Але самі правила до кінця незрозумілі, і ніхто чітко не пояснив, що саме вважається їх порушенням з точки зору кримінального права.

Довгий час влада пояснювала, що санкції — це не покарання, як у Кримінальному кодексі. Це, мовляв, просто обмеження: комусь забороняють вести бізнес, користуватися грошима чи виїжджати за кордон. Головна мета — зупинити діяльність, яка шкодить Україні.

Але новий закон різко змінює підхід. Тепер за обхід цих "обмежень" пропонують карати по-справжньому: штрафами, забороною працювати на певних посадах, конфіскацією майна і навіть позбавленням волі. І стосуватися це може не лише тих, проти кого запровадили санкції, а й їхніх партнерів чи помічників.

Ключові положення законопроєкту №12406:

1. кримінальна відповідальність за порушення або умисний обхід санкцій — штраф від 425 тис. до 2,04 млн грн або позбавлення волі на строк від 2 до 10 років;
2. обов’язкове позбавлення права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність строком від 10 до 15 років;
3. конфіскація майна — за окремими категоріями правопорушень;
4. можливість притягнення до відповідальності юридичних осіб — у вигляді штрафу, конфіскації майна або ліквідації;
5. кримінальна відповідальність не лише для підсанкційних осіб, а й для посадових осіб, суб’єктів публічних послуг і третіх осіб, які сприяють порушенню санкцій.

Головна заковика ось у чому: ми починаємо говорити про кримінальне покарання за порушення санкцій, але досі не маємо чіткого законодавчого визначення, чим є самі санкції з правової точки зору. Чи є вони тим самим "кримінальним обвинуваченням", про яке говорить закон?
Якщо ми не дамо відповідь на це питання, то ризикуємо:

1. Порушити права людей: адже людина має чітко розуміти, за що її можуть покарати, і які саме її дії вважатимуться злочином.
2. Допустити свавілля: якщо правила нечіткі, то державні органи, які накладають санкції, можуть отримати надто багато свободи для власних трактувань, що може призвести до помилок або зловживань.

А що каже європейський досвід?

Європейський суд з прав людини (той самий, що у Страсбурзі) має спеціальні "підказки", як визначити, чи є певне звинувачення "кримінальним", навіть якщо в країні його так не називають. Ці "підказки" відомі як "Критерії Енгеля".
Суд дивиться на три речі:

1. Як це порушення називається в законах країни.
2. Яка суть самого порушення (наскільки воно серйозне).
3. Наскільки суворим може бути покарання.

Якщо застосувати ці критерії до наших санкцій, то виходить цікава картина. Підстави для запровадження санкцій в Україні (загроза національній безпеці, підтримка тероризму) дуже схожі на склад злочинів, описаних у Кримінальному кодексі. А можливі наслідки санкцій, особливо з урахуванням нового законопроєкту, цілком тягнуть на серйозне покарання. Тобто, за європейськими стандартами, санкції в Україні цілком можуть розглядатися як "кримінальне обвинувачення".

Який же вихід?

Перш ніж запроваджувати кримінальну відповідальність за порушення санкцій, потрібно навести лад у самому санкційному законодавстві.

Що це означає?
Дати чітке визначення: законодавець має чітко прописати, що таке санкції з юридичної точки зору. Чи є вони формою покарання, чи особливим видом обмежень?

Узгодити з Кримінальним кодексом: якщо санкції за своєю суттю близькі до кримінальних покарань, їх потрібно відповідним чином "вписати" у кримінальне законодавство, а не створювати паралельну систему відповідальності.

Забезпечити прозорість і захист: мають бути чіткі процедури накладення санкцій, особливо щодо громадян України, та механізми захисту їхніх прав.

Тільки після цього можна буде говорити про справедливу та обґрунтовану кримінальну відповідальність за їх порушення.

Замість крапки

Санкції – важливий інструмент, особливо в часи, коли Україна бореться за свою незалежність та безпеку. Але для того, щоб цей інструмент був ефективним і не шкодив власним громадянам через правову невизначеність, він має базуватися на чітких і зрозумілих законах.

Поспіх із запровадженням кримінальної відповідальності без належного правового підґрунтя може створити більше проблем, ніж вирішити їх. Тому спершу – чіткі правила гри, а вже потім – розмови про покарання. Це і є шлях правової держави.