Міжнародні практики регулювання гемблінгу — досвід для України

Індустрія азартних ігор у XXI столітті змінила не тільки масштаби, а й саму природу ринку. Те, що ще кілька десятиліть тому було регіональною розвагою, сьогодні перетворилося на глобальний бізнес із мультимільярдними оборотами. Онлайн-гемблінг — ігри, ставки, віртуальні казино — охопили сотні мільйонів користувачів у всьому світі. За даними H2 Gambling Capital, глобальні доходи сектору вже перевищують $500 млрд, і ця цифра продовжує зростати.

Разом із ростом індустрії виникли й нові виклики. Як контролювати ринок, де межі легального бізнесу, як мінімізувати ризики лудоманії, шахрайства і зловживань? Світ шукає відповіді, і кращі приклади вже сьогодні можуть бути корисними для України.

Після легалізації азартних ігор у 2020 році (закон №768-ІХ) наша країна стоїть на порозі другого, набагато складнішого етапу — побудови дієвої регуляторної системи. І це неможливо без уважного вивчення міжнародного досвіду.

Британський шлях: відповідальна гра як закон

Модель Великої Британії вважають однією з найбільш зрілих у Європі. Вона базується на Gambling Act 2005, який після оновлення особливо детально врегулював питання онлайн-гемблінгу — від реклами до вікової верифікації.

Відповідає за контроль UK Gambling Commission — незалежний орган із широкими повноваженнями. Він ліцензує операторів як для кінцевих споживачів, так і для В2В-сектору, має право накладати штрафи (до £20 млн) і відкликати ліцензії за порушення правил відповідальної гри. Комісія адмініструє систему самовиключення GAMSTOP, здійснює транзакційний моніторинг і навіть співпрацює з Advertising Standards Authority для контролю рекламних кампаній.

Особливість британського підходу — аналіз поведінкових ризиків гравців. Якщо людина починає грати вночі, робить часті ставки або підвищує суми, оператор зобов’язаний втрутитися: обмежити ставки або тимчасово заблокувати акаунт для "охолодження".

Що може запозичити Україна? По-перше, створення єдиного державного реєстру гравців із історією транзакцій та випадками самовиключення. По-друге, наділення майбутнього регулятора реальними санкційними повноваженнями. І по-третє — обов’язкове впровадження систем поведінкової аналітики на всіх платформах ще на етапі отримання ліцензії.

Швеція: прозорість через цифру

Швеція обрала інший шлях: створення інтегрованої цифрової системи контролю. Тут головний інструмент — державна платформа Spelpaus.se. Якщо гравець вирішив виключити себе з ігор, система автоматично блокує йому доступ до всіх ліцензованих операторів, без винятків.

Ідентифікація гравців відбувається через BankID — загальнонаціональну цифрову систему, яку використовують банки, державні установи й приватні компанії. Такий підхід мінімізує шахрайство і значно ускладнює роботу нелегальним операторам.

Додатково Швеція обмежила бонусну політику (тільки один бонус на реєстрацію, максимум до 100 SEK) і заборонила VIP-програми, ретаргетинг та кешбеки. Усі дані про гравців зберігаються у державних дата-центрах, а оператори зобов’язані забезпечувати цілодобову підтримку користувачів за участі кваліфікованих психологів.

Для України шведський досвід означає: реєстрацію гравців потрібно інтегрувати із "Дією", створити окремий державний дата-центр для обробки гральних даних і чітко обмежити маркетинг для вразливих гравців.

Мальта: свобода інновацій у межах закону

Мальта стала європейським хабом онлайн-гемблінгу завдяки вдалому регуляторному дизайну. Мальтійський регулятор MGA першим розділив ліцензії для операторів і для технологічних компаній. Це дозволило стимулювати ринок В2В — розробників платформ, RNG-систем та ігрового софту.

Мальта активно використовує концепцію sandbox-проектів: створює пілотні середовища для тестування blockchain-технологій, NFT-гемблінгу, токенізованих активів. При цьому діє суворий контроль за AML/KYC-процедурами і технічним аудитом ігор.

Що варто взяти Україні? Запровадити окремі В2В-ліцензії зі спрощеною звітністю для IT-компаній, створити "пісочниці" для стартапів і зробити сертифікацію платформ через незалежні лабораторії обов’язковою умовою допуску на ринок.

США: коли кожен штат — свій регулятор

Американський досвід принципово інший: централізованого регулювання немає. Кожен штат самостійно встановлює правила. Нью-Джерсі одним із перших легалізував онлайн-гемблінг і побудував власну модель контролю через Division of Gaming Enforcement. Невада зосередилася на офлайн-казино й касових потоках. Пенсильванія об’єднала онлайн і офлайн-ринки під єдиною системою сертифікації.

У США всі оператори зобов’язані мати комплаєнс-функцію: звітувати про фінансові операції, виявляти підозрілі транзакції, дотримуватися обмежень щодо бонусів та відповідальної реклами. За порушення персональну відповідальність несе Chief Compliance Officer компанії.

Україні потрібно йти в цьому напрямку: зробити комплаєнс обов’язковою умовою ліцензування, відкрити регулятору доступ до звітності та законодавчо закріпити роль відповідальної особи за дотримання правил.

Підсумок: три наріжні камені майбутньої системи

Усі успішні моделі світу мають спільні риси. Це:

• цифрова ідентифікація гравців із повним відображенням історії;
• незалежний, технічно оснащений регулятор із реальними повноваженнями;
• сильна соціальна політика відповідальної гри — від самовиключення до антиреклами.

Для України це означає: необхідно якнайшвидше ухвалити технічний регламент онлайн-моніторингу, створити реєстр гравців, запустити sandbox для стартапів, переглянути рекламні обмеження і гармонізувати KYC/AML-підходи з європейськими нормами. Без реальної міжнародної кооперації — із EGBA, GREF, FATF — повноцінного визнання на світовому ринку не буде.

Український гемблінг має шанс стати не просто фіскальним інструментом, а прикладом відповідального і технологічного регулювання нового покоління.