Інвестиції в Харків, допомога від мерів інших міст та українізація. Інтерв’ю з Ігорем Тереховим

Харків до вторгнення РФ стереотипно вважали проросійським містом. Однак зараз, після більш як 600 днів великої війни, це місто доводить, що Україна — єдина, а Харків — невідʼємна її частина.

Як змінився Харків після повномасштабного вторгнення та чому інвестори не бояться вкладати гроші в таке близьке до фронту місто, Новини.LIVE розпитали в харківського міського голови Ігора Терехова.

— Пане Ігорю, як, за вашими відчуттями, змінився Харків та харківʼяни після початку великої війни? Та як змінилися особисто ви?

— Дійсно, Харків, як і інші міста, з першого дня війни потрапив під потужні обстріли, і, окрім цього, росіяни дуже сподівались захопити Харків за лічені години, але вже більш як 600 днів, а вони як були там, так там і будуть.

Я впевнений в нашій перемозі. І я впевнений, що ми переможемо і будемо все відбудовувати. І, до речі, хочу сказати, що ми і сьогодні нічого не чекаємо, а відбудовуємо Харків. Це ви бачите і будете бачити в майбутньому.

Так, Харків дійсно змінився, бо дуже багато людей виїхали, але і дуже багато повернулися потім, і дуже багато сьогодні переїхали з інших міст і інших областей.

До речі, сьогодні у Харкові перебуває приблизно 500 тисяч вимушених переселенців. Це мешканці Луганської, Донецької, Херсонської, Запорізької областей, інших міст України, деокупованих територій. І всі вони хочуть бути у Харкові, ніхто нікуди не хоче виїжджати з Харкова, і я пишаюся цим. Це справжні вже харків'яни, і це майбутнє Харкова.

Окрім цього, хочу сказати, що дуже багато харківʼян, які вимушені були переїхати, бо вони рятували своє життя, вони повертаються в місто, і я вдячний їм за це.

Незважаючи на те, чи виїхали вони, чи вони в місті зараз перебувають — ми всі харків'яни, і ми підтримуємо один одного, і це головне. Ми стали чутливіші один до одного — це справжня родина. 

— А щодо бюджету — він же не гумовий, а вам треба піклуватися не лише про харків'ян, а й про переселенців. Яку зараз допомогу вони отримують?

— Поки що у нас безкоштовний проїзд вже півтора року, і користуються ним всі, незалежно від того, харків'яни це чи вимушені переселенці.

А що стосується підтримки, то всі ми — хто приїхав, хто місцевий — працюємо разом. Всі ми використовуємо міську інфраструктуру. Підтримка є, бо зараз йде війна, і нам потрібно допомагати одне одному.

— Як ви прокоментуєте пропагандистські стереотипи, що Харків — це російськомовне, проросійське місто? 

— Так дійсно, до початку війни Харків був російськомовним. І зараз ви, коли пройдете по вулицях міста, десь українська мова є, десь слобожанська мова — бо це не класична російська, це слобожанська мова.

Але ми все частіше і частіше переходимо на українську мову, і ви будете чути українську мову тут, відчувати український дух.

Однак ніколи Харків не був проросійським. Це омана, яку роздували російські ЗМІ, пропагандисти російські, але насправді ми показали всьому світу, що ми справжнє українське місто, місто-герой, фортеця і форпост боротьби за нашу цілісність українську.

— В одному з інтервʼю ви сказали, що харківʼяни навіть більш радикально налаштовані до росіян, ніж мешканці західних регіонів. 

— Так і є. Знаєте чому? Бо, як я вже казав, близько від кордону.

Були стосунки, у тому числі і родинні, між харків'янами і мешканцями Російської Федерації. А зараз ніхто ні з ким не хоче спілкуватися, бо те, що вони накоїли, це жахливо.

Ми зараз не можемо їм пробачити ці руйнації шкіл, руйнації дитячих садочків, руйнації лікарень, медичних закладів, закладів культури, житлових будинків. Пробачити це неможливо.

Тому сьогодні радикалізм по відношенню до російського агресора у нас найбільший.

— А як зараз з інвестиціями. Чи не бояться інвестори вкладати гроші у відновлення Харкова?

— Для початку, що таке інвестор і хто може бути інвестором? Перш за все, інвестор — це держава. Це місто. Це фінансові інституції. Це приватні інвестиції. І це інші держави.

У нас з усіма дуже серйозні стосунки, і кожен по-своєму вкладає в наше місто. Держава — як субвенції. Місто — як відбудову. Приватні інвестиції — ви бачите, що сьогодні відкриваються нові підприємства малого бізнесу, середнього бізнесу.

До речі, хочу сказати, що, незважаючи на відстань до кордону з Росією, воєнний стан, війну поблизу Харкова, ми на 4 місці щодо відкриття ФОП. Мене це дуже радує.

Окрім цього, фінансові інституції. Ми маємо колосальну довіру до Харкова, і це підтверджено тим, що жодний проєкт, який ми розпочали до війни, не перестав фінансуватися фінансовими інституціями.

Більше того, ми виконали усі свої зобов'язання з муніципального займу. Ми погасили дуже важкі кредитні лінії, такі як парк Горького тоді, зараз — Центральний парк. Ми викупили усі борги, і сьогодні немає жодного боргу.

Нам довіряють. Ми зараз під час війни отримуємо кредитні ресурси на новий рухомий склад транспорту, на транспортну інфраструктуру. Крім цього, ми залучаємо кошти на відновлення теплопостачання, енергопостачання.

— Чи спілкуєтесь ви з мерами інших міст? Чи пропонували вони, можливо, підтримку Харкову?

— З кимось спілкуємося, з кимось не спілкуємось. Дуже гарно спілкувались під час перших днів війни з Вінницею — це Моргунов Сергій. Спілкувався, до речі, із Борисом Філатовим, з Геннадієм Трухановим. І дуже багато було допомоги для нас.

Дуже багато спілкувався з іноземними нашими колегами. Це і мер Нью-Йорка, і мер Чикаго, і мер Бостона, звідки теж приходила гуманітарна допомога.

Окрім цього, з польськими містами — і Варшава, і Познань. З німецькими містами — у нас такі дуже серйозні історичні стосунки з Нюрнбергом, і ми звідти допомогу дуже потужну отримували і отримуємо досі.

До речі, мер Коломиї — це такий випадок, якого я точно не чекав, коли він мені зателефонував. Ми з ним до війни спілкувались 3 рази по телефону і все. Він зателефонував і каже: "Яка тобі допомога потрібна?". Я кажу: "Що можеш, те і присилай". 

І він знаєте що зробив? Він викуповував купе в пасажирському потягу, завантажував туди, а ми тут розвантажували. 

Я памʼятаю, на Великдень він нам пасочки передавав. І потім він і приїжджав. 

— Як ви ставитеся до тих своїх колег, які останнім часом втрапили у скандал із нераціональним використанням бюджетних коштів? Як приміром скандал із закупівлею барабанів. 

— Як людина, я ставлюсь до цього негативно. Але як чиновник... Це мої колеги, і мені неетично це коментувати, я не можу це робити. 

— Але у Харкові барабанів в укриттях не буде?

— Не буде. Знаєте, ми ж воюємо. Ми виживаємо.

Ну а що стосується тротуарів, доріг, прибирання, то це все потрібно робити, але потрібно економити. Потрібно так робити, щоб вистачало коштів на все.

От ми кажемо про безкоштовний проїзд. Я відверто сказав, що "шановні харків'яни, друзі, поки що є в нас така можливість, ми будемо перевозити вас безкоштовно, та коли не буде можливості, я відверто вийду і скажу про це, але ми повернемось до довоєнного тарифу, тобто 8 грн". 

А що стосується пільг, які були, то всі вони залишаться. Як був для пільговиків безкоштовний проїзд, так і буде. 

— І фінальне запитання. Є інформація, вона поки що не офіційна, але дуже активно обговорюється. Це можливе проведення виборів під час війни у 2024 році. Як ви до цього ставитесь?

— Як буде, так буде. Немає жодного питання. Бо якщо потрібна легітимність влади, ми готові до виборів, нема питань.

А які вони будуть — державні, місцеві — немає значення. Будуть вибори — будемо обирати.

Якщо буде прийнято рішення щодо проведення виборів, то ми будемо організовувати як орган місцевого самоврядування все, що залежить від нас, для того щоб вибори були здійснені.