Уроки війни для бізнесу — як планувати без плану

Три роки війни змінили не лише наші міста, а й те, як ми ведемо бізнес. Стратегії стали гнучкими, плани — короткими, а сама здатність діяти в умовах невизначеності перетворилась на нову норму. Українські компанії, що пережили повномасштабне вторгнення, навчилися швидко приймати рішення, будувати сценарії для різних майбутніх реальностей і тримати курс попри постійні загрози. Розповідаємо, як трансформувалась українська економіка — від хаосу перших тижнів до створення принципово нових моделей планування, які сьогодні вивчають у бізнес-школах світу.

Перші місяці після 24 лютого 2022 року стали періодом повного хаосу. Компанії, які десятиліттями працювали за західними підручниками з менеджменту, опинилися в реальності, для якої ці підручники не писалися. За даними EBA, у перші місяці війни 62% компаній працювали в режимі "день у день", стратегія зникла, залишилася лише інтуїтивна й хаотична реакція. Поступово бізнес почав розуміти, що швидкість важливіша за досконалість: рішення краще приймати негайно, навіть із ризиком переплати чи надлишкових запасів. За оцінками McKinsey, час ухвалення стратегічних рішень скоротився вчетверо. Одночасно українські компанії перейшли до сценарного планування: одночасно моделювали кілька реальностей — тривалу війну, перемогу та інтеграцію в ЄС. Це дало стратегічну гнучкість і можливість адаптації незалежно від розвитку подій. Люди стали головним ресурсом: процеси ламалися, а люди витримували. За даними Deloitte, 73% компаній відзначили зростання продуктивності попри втрати команди. Бізнес почав інвестувати в розвиток, психологічну підтримку та корпоративну культуру.

Гнучкі інструменти та трансформація галузей

Старі інструменти планування не витримали викликів війни. Річне планування поступилося квартальним циклам з можливістю перегляду щомісяця. Бюджетування стало рамковим — із великими резервами на непередбачувані витрати. KPI дедалі частіше замінювалися OKR, орієнтованими на адаптивність та ефективність у реальному часі. Кожна галузь трансформувалася по-своєму. Енергетика перейшла від централізованих гігантів до сотень малих станцій: сонячних, вітрових, малих ГЕС. Це зробило систему стійкішою та гнучкішою. Агробізнес на кшталт Kernel перебудував експорт, переорієнтувавши його на сухопутні маршрути через Європу, що дозволило збільшити агроекспорт у шість разів і вийти на нові ринки. IT-сектор змістив акцент з аутсорсу на продуктові рішення для армії, держави та внутрішнього ринку — частка продуктових компаній зросла з 15% до 35%.

Помилки війни і практики виживання бізнесу

Помилки цього періоду коштували дорого. Найбільш критичною була стратегія очікування: компанії, які заморозили інвестиції й "перечікували", втратили до 40% ринку. Сліпе дотримання довоєнних планів призводило до збитків і виснаження ресурсів. Економія на людях оберталася втратою ключових фахівців, падінням мотивації та продуктивності. Натомість компанії, які адаптувались, виробили власний арсенал інструментів. Вони дублюють критично важливі функції, мають резервні склади та постачальників, зберігають готівкову подушку на 3–6 місяців у стабільній валюті та в кількох банках. Стратегічне планування відбувається короткими циклами з регулярними корегуваннями, акцент робиться на розвитку команди та швидкості ухвалення рішень. Цифрові інструменти відіграють ключову роль: від Trello, Asana і Google Workspace для малих бізнесів до Notion, Power BI, Monday для середніх та SAP чи Microsoft Dynamics для великих компаній. Головним критерієм вибору стала не функціональність, а швидкість впровадження й надійність.

Нові метрики успіху та антикрихкість українських компаній

Традиційні фінансові показники перестали бути єдиною мірою успіху. Компанії почали вимірювати час реакції на кризу, коефіцієнт резервування ресурсів, індекс гнучкості команди та показник антикрихкості — чи стає компанія сильнішою після кризи. Україна перетворилась на нову лабораторію управління в умовах невизначеності. Досвід українського бізнесу вже аналізують HBR, McKinsey і провідні бізнес-школи. Три роки довели: антикрихкість — не теорія, а новий стандарт виживання та зростання. Український бізнес навчився створювати майбутнє, коли його немає, і це, можливо, його найбільше досягнення.