Техніка є, фахівців бракує — чому Україні потрібна сильна профтехосвіта

Кадровий голод в Україні вже настав. Він не чекає завершення війни і не залежить від того, коли почнеться відбудова. За наведеними даними, 39% аграрних компаній вже зараз не можуть знайти потрібних фахівців. Сезон не переноситься, техніка ламається, а ремонтувати її нікому.

Бракує людей із потрібними навичками. Ринок праці вже сьогодні потребує тих, кого заклади освіти не встигають випускати: механіків, електриків, операторів, логістів. І ця потреба буде тільки зростати.

Ринок не чекає

Мене непокоїть, що розмову про профтехи досі відкладають на потім: от закінчиться війна, тоді й будемо відбудовувати. Але відбудова вже триває. Агросектор працює, енергетику лагодять, логістика не зупиняється. Усе це тримається на людях, яких не вистачає саме зараз.

Профтехи й коледжі готують саме тих фахівців, яких шукає виробництво: з обслуговування техніки, агросектору, транспорту, електротехніки. Дипломами економістів чи юристів ці вакансії не закриєш. І чим довше ми сприймаємо профтех як запасний варіант, тим глибшим стає розрив між тим, що потрібно ринку, і тим, що вміють випускники.

Що можна зробити швидко

Змінювати систему профтехосвіти зсередини довго. Кадровий голод довго чекати не може. Тому ми у GoGlobal у межах Skills4Recovery підтримуємо 50 закладів освіти і працюємо точково: там, де заклад і місцевий бізнес уже знають, що їм потрібно.

Заклади самі подають заявки, самі формулюють потреби і самі відповідають за результат. Ми не рятуємо їх, а інвестуємо в їхню спроможність. Це партнерство, де кожна сторона розуміє, навіщо вона це робить.

Як це виглядає на практиці

У Карлівці на Полтавщині профтех №50 модернізує навчальну кухню-лабораторію. Новим простором користуватимуться понад 120 здобувачів освіти, серед них група з 15 учнів з особливими освітніми потребами, яких супроводжує команда фахівців. Для 8 випускників уже гарантоване працевлаштування за договором із ТОВ «Ланнівська МТС». Аграрні підприємства-партнери отримуватимуть підготовлених фахівців. Крім того, на базі закладу проходитимуть перепідготовку 66 дорослих: внутрішньо переміщених осіб і працівників агроіндустрії. Тут навчання вже працює на конкретні робочі місця.

В Олександрійському професійному аграрному ліцеї разом із чотирма аграрними підприємствами створюють практику «AGRO DRONE SCOUT». Учні вчитимуться планувати польоти, робити аерофотозйомку, аналізувати цифрові дані й виявляти проблемні ділянки полів на реальних угіддях. Долучаться близько 20 учнів, 5 майстрів виробничого навчання та ветерани. Роботодавці зможуть впливати на зміст підготовки та формувати кадровий резерв. Бізнес тут не чекає готових випускників, а допомагає їх вчити.

На Волині профтех розвиває центр Smart Energy Hub для підготовки фахівців з електротехніки та відновлюваної енергетики. Студенти навчатимуться на чинній сонячній станції, а разом із роботодавцями заклад розширюватиме дуальну освіту й стажування. Простір працюватиме також для ветеранів, ВПО та тих, хто шукає роботу: вони зможуть швидко опанувати затребувані професії. Кваліфікаційний центр допомагатиме офіційно підтверджувати набуті компетентності.

У Гадячі на Полтавщині профтех створює доступний простір для навчання за професією «Бджоляр» для ветеранів, учасників бойових дій і людей з інвалідністю. За останні два роки тут навчалися близько 182 ветеранів та учасників бойових дій. Частина випускників започаткувала власні пасіки або розвинула сімейну справу. Для людини, яка шукає нове заняття після служби, це швидкий шлях до власної справи.

Вибір професії теж має бути інформованим

Щоб профтехи наповнювалися людьми, які справді хочуть там вчитися, молодь має бачити професію до вступу, а не після. У Сновській громаді на Чернігівщині центр кар'єри дає учням 8–11 класів і студентам можливість спробувати професію через VR, цифрові симуляції та 360°-контент, а далі зустрітися з роботодавцем.

Що потрібно від держави і бізнесу

Окремі приклади не замінять системної зміни. Держава має чітко показати, де зараз найбільше вакансій і які навички потрібні. Бізнес має заходити в освіту: пропонувати стажування, брати участь у навчальних програмах, формувати запит на конкретних фахівців. Заклади мають отримувати свободу і відповідальність, а не лише інструкції зверху.

Кожен модернізований коледж означає конкретних людей, які отримають роботу. Випускник з актуальними навичками отримує власну перспективу, бізнес закриває кадровий голод, а країна отримує ще одну цеглинку відбудови.

Відбудова України почнеться не з бетону, а з людей, які вміють з ним працювати. Готувати їх треба вже зараз, поки триває війна, а не після неї.