Службова недбалість поліції чи тактика — де межа

18 квітня 2026 року Київ побачив те, про що давно говорили тихо: система, яка мала захищати, відступила. Відео з місця теракту облетіло мережу за кілька годин — поліцейські ідуть, дитина лишається. Питання про службову недбалість поліції тепер обговорюється не у соціальних мережах, а в залі судового засідання.

Чи достатньо відео, щоб говорити про злочин?

Відеофрагмент — це привід для розслідування. Кваліфікація за ч. 3 ст. 367 КК України — службова недбалість, що спричинила загибель людини, — вимагає встановити конкретне: чи мали правоохоронці реальну можливість діяти інакше. Підозрювані вже посилаються на "тактичний відступ". Отже, суду доведеться розібратися, чи був цей відступ контрольованим маневром, чи звичайною втечею з місця події.

Правовим критерієм тут є принцип пропорційності. Він вимагає надати оцінку двом очевидним варіантам розвитку подій з усіма їхніми наслідками: залишитися й захищати постраждалих або відійти задля перегрупування та залучення спецпідрозділу. Жоден з них не є автоматично правильним. Але відступ, який не зберігає жодних ознак контролю над ситуацією, перестає бути тактикою — він стає бездіяльністю у розумінні закону.

Що закон вимагає від поліцейського в кризовій ситуації?

Стаття 18 Закону "Про Національну поліцію" не залишає простору для неоднозначних тлумачень: поліцейський зобов'язаний надавати невідкладну домедичну допомогу особам у безпорадному стані або в ситуації, небезпечній для їхнього життя. На відео зафіксовано відсутність будь-якої спроби перемістити поранену дитину в безпечне місце. Цей факт неминуче стане центральним у судовому розгляді.

Поворот у цій логіці, однак, існує. Якщо правоохоронець перебував під прямим вогнем без жодного прикриття, вимагати від нього дій, рівноцінних самогубству, — юридично некоректно. Саме тому суд досліджуватиме всю обстановку в деталях — повні обставини події, тактичну ситуацію, показання свідків. Питання службової недбалості поліції завжди вирішується у повному контексті, включно з матеріалами внутрішнього розслідування та висновками психологічної експертизи.

Чому теракт став дзеркалом системи підготовки

Поведінка правоохоронця під тиском або у непередбачуваній ситеації — похідна від підготовки. Закон передбачає для поліцейських багаторівневе навчання: функціональне, тактичне, вогневе, психологічне. Загалом система підготовки поліцейських - це велика система з розгалуженою структурою профільного навчання та практичної підготовки. Великий масштаб, однак, не гарантує якості кожної окремої ланки і не замінює щоденної перевірки реальної готовності до позаштатних ситуацій.

Теракт 18 квітня поставив просте запитання: чи перевіряється реальна готовність до надзвичайних ситуацій, чи лише фіксується факт проходження підготовки? Відповідь на нього мають дати системні перевірки навчальних закладів системи МВС — і, ймовірно, нова реформа поліції, яка торкнеться змісту підготовки, стандартів психологічного відбору та кваліфікаційних вимог до посад та якості кандидатів. Від рівня цих вимог залежить, хто взагалі потрапляє в систему й залишається в ній надалі.

Системний збій у критичний момент має кілька одночасних ознак. У цьому випадку вони очевидні:

• відсутність рефлекторних дій щодо евакуації постраждалих із зони ураження
• жодної видимої координації між підрозділами в активній фазі стрілянини
• відступ без спроби встановити контакт із командуванням або черговим спецпідрозділом
• посилання на "тактичний відступ" без жодних ознак контрольованого маневру

Чи вирішить легалізація цивільної зброї проблему захисту?

Після кожного теракту питання про цивільну зброю повертається з новою силою. Право на самозахист — актуальне, і в умовах воєнного стану запит на нього цілком обґрунтований. Теракт із активним стрільцем і заручниками — поганий аргумент на користь масової лібералізації обігу зброї, хоча емоційно ця думка зрозуміла переважній більшості. Охочих знайти у ній просте рішення завжди вистачає.

Озброєні цивільні без відповідної підготовки здатні збільшити хаос в активній фазі події. Легалізація має сенс лише як комплексне рішення, яке буде врегульовувати такі аспекти, як: критерії допуску, медико-психологічна придатність, обов'язкова підготовка й ефективний державний контроль на кожному етапі. Без цього будь-яке розширення доступу до зброї має очевидні ризики.

Службова недбалість поліції як сигнал для інституційних змін

Доведення або спростування факту службової недбалості поліції — завдання слідства та судового провадження. Але за кожним таким вироком стоїть системне питання до держави: як інституція добирала, готувала і контролювала цих людей? Відповідальність за провал у критичний момент починається з виконавця. Однак вона рідко стає підставою для якісних системних змін, хоча саме з них має починатися будь-яка реальна реформа правоохоронної системи.